@marchina2488, відповідно до ст. 76 Сімейного кодексу України, право на утримання після розірвання шлюбу:
Розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу.
Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.
Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу.
Якщо на момент розірвання шлюбу жінці, чоловікові до досягнення встановленого законом пенсійного віку залишилося не більш як п’ять років, вона, він матимуть право на утримання після досягнення цього пенсійного віку, за умови, що у шлюбі вони спільно проживали не менш як десять років.
Якщо у зв’язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім’ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, він має право на утримання у зв’язку з розірванням шлюбу і тоді, якщо є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги і що колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання у цьому випадку триває протягом трьох років від дня розірвання шлюбу.
@anastasiagellar вообщем я так поняла что здесь я подаю,потом это все передается в международный суд России.и там его ищут.и России устанавливает сумму пдатежа алиментов по его зп
Виходячи з кількості країн світу та наявності перебування наших громадян в багатьох з них, у завданнях, які стоять перед Головним управлінням юстиції передбачена організація, забезпечення та контроль виконання міжнародних договорів з питань правової допомоги в цивільних, сімейних, кримінальних справах. Питання стягнення аліментів з боржників, що перебувають чи мешкають в іноземних державах можливо вирішити лише в рамках існуючих міжнародних законодавчих актів.
Так, згідно чинного законодавства договірні Сторони надають одна одній допомогу у розшуку відповідача у справах про стягнення аліментів, коли є підстава вважати, що відповідач знаходиться на території іншої Договірної Сторони (Держави) і судом винесено ухвалу про оголошення його розшуку.
Після встановлення місцезнаходження особи з якої повинні стягувати аліменти за рішенням суду, необхідно вжити заходів щодо належного оформлення матеріалів клопотання про стягнення аліментів на території іноземної держави, які готуються відповідним місцевим судом за заявами позивачів.
Розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу.
Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.
Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу.
Якщо на момент розірвання шлюбу жінці, чоловікові до досягнення встановленого законом пенсійного віку залишилося не більш як п’ять років, вона, він матимуть право на утримання після досягнення цього пенсійного віку, за умови, що у шлюбі вони спільно проживали не менш як десять років.
Якщо у зв’язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім’ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, він має право на утримання у зв’язку з розірванням шлюбу і тоді, якщо є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги і що колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання у цьому випадку триває протягом трьох років від дня розірвання шлюбу.