Мами, от чесно, кожен день гуляєте з дітками на вулиці? Особливо ті хто окрім прибирання і готовки, уроків і т д ще й працюють вдома. О і ще чи сильно вас це гризе?)
Накипіло... У мене чудовий чоловік: він обожнює дітей, працює з дому, коли має можливість допомагає, зранку може і кашу зварити, і суп часто варить, коли я не встигаю, і вечором може навіть по прибирати на кухні і запустити посудомийку, і купає малу і малого, і вкладає старшого, і спить з ним (раніше ще й суміш йому вночі робив), та і зараз син погано спить, плаче вночі, прокидається....Ідеальний, правда? А що б ви сказали, якби при цьому він майже щовечора агресивно на мене кричав при дітях, звинувачував мене в тому, що я не відчуваю своїх дітей, не люблю сина, бо весь час скаржуся, що він капризує, що він і досі їсть зблендеровану їжу і сам ложку не тримає, а я рукожопа і коли він щось не хоче їсти, то це я винна, приготувала те, що він ніби просто не любить і взагалі досі не знаю, що любить наш син і завжди повинна мати другий варіант їжі, якщо не зайде перший, а з донькою що я навіть не налаштувала їй режим і взагалі він би краще впорався без мене, якби я сціжувала молоко.... І так, зазвичай це сказано все в сердцях і потім він може підійти і мовчки поцілувати мене на ніч, але я вже місяць під цим тиском і цими постійними образами... Спершу я слухала від його мами, що я мати кукушка і взагалі не достойна її синочка і любимого онучка (онучку вона і досі не дуже сприймає), тепер все це я вислуховую від чоловіка... Якщо людині кожен день казати, що вона лайно, то вона і правда вважатиме себе лайном! От і у мене вже в голові засіло, що я більше люблю доньку, ніж сина, бо її повністю виховую я, а сина хай і зі мною поруч, але ростила свекруха, і він просто некерований, і я дійсно не можу з ним впоратися.... Але я стараюся, от прикро, що я дійсно стараюся!!! Я готую кожен день, кожен день у нам все свіже, кожен день я прибираю, перу речі, і не скаржуся - можу інколи понити, коли щось не встигаю, але чим я заслуговую на ці образи і приниження??? Якби не діти, я б зібрала речі і пішла.... Я вже казала, що нам треба до сімейного психолога, а у відповідь лише, що це тільки я психічка і мені треба лікувати нерви... Просто якесь замкнене коло... 😢
Мами, хто на суміші. Коли прибрали нічне? Щось ми їмо як не в себе. В 00.00 і в 6-й ранку...Я б не годувала, але прокидається...Може я вдень не догодовую? Що робити? Хочу сон з 22.00 і до 8-ї🙈
Сину 3 тижні. Ніяк не можу його покупати без істерик :(. Вже і ванночці з гамачком, і без, і в раковині, і в пелюшці. Температуру різну робили. І зранку і ввечері пробували. Тільки опускаємо у водичку - ор😵. Може я щось не так роблю? Порадьте, будь ласка🙏
Крик душі. 😨 я уже так задовбалась...😣 по сьогоднішній день не можу виспатись. Чоловік приходить з роботи втомлений, навіть якщо і дасть мені відпочити, то це дитинча прибіжить все одно в кімнату і не буде давати мені спокій, а коли малий спить на обід, то як завжди куча роботи. Пів дня стою на кухні і кожного ранку встаю і нема що їсти. Постійно бігаю і прибираю, і постійно грязно.. розкидане печиво, хліб, іграшки і все на світі... Сил уже немає, хочеться вийти і не повернутись... і вихожу, але через 5хв повертаюсь, бо не можу і не хочу чути як моя дитина плаче, бо мами нема на горизонті 😕. У кого буває такий відчай і як ви з ним справляєтесь?
