Вирішила написати свій сьогоднішній крик душі. В мене з цінностями все більш-менш, стараюсь приорітети розставляти правильно, тобто я не з тих мамаш, які трусяться над якоюсь річчю, тільки б її не пошкодити. Вчу дітей бережно ставитись до речей, але з іншого боку даю їм і собі зрозуміти, що не ми для речей, а речі для нас створені. Це я веду до того, що десь в кінці осені у нас вкрали коляску. Коляска була далеко ненова, але цінна, як пам’ять. Антиквар)) вкрали нагло з-під дверей квартири. Вона нам прослужила з двома дітьми і третю встигли до 8-ми місяців повозити... Не хотіли купувати нову, бо ця була ще в досить хорошому стані. Ну, написали ми заяву в поліцію, але ніхто, звичайно, її нам не знайшов. І тут сьогодні таке!!! їхала я в маршрутці до зубного. Вийшла на зупинці і вже направилась переходити дорогу, ще й запізнювалась... але раптом побачила коляску, схожу на нашу. Я вже не раз бачила такі коляски і цього разу не чекала, що це виявиться саме моя. Але придивившись по звичці на місця за якими ії можна розпізнати, я виявила, що це наша вкрадена коляска!! 100% вона. На той момент якась мамочка, схожа чи то на циганку, чи на молдаванку, вже запхала її в задні двері маршрутки. Я не встигла сообразити і навіть не сфоткала її. Уявіть який тормоз(😭) Натомість я стала однією ногою на сходинку маршрутки і завела з тією жінкою розмову про те, де вона взяла цю коляску. Та сказала, що купила її з рук в кінці літа (відносно літа збрехала). А треба ж було сісти в маршрутку, сфоткати її втіхаря і викликати поліцію. Натомість я їх упустила, бо розгубилась, все відбувалось дуже швидко і несподівано, ще й я спішила до зубного. Я вже потім як проаналізувала і зрозуміла, що була в якомусь стані афекту... Ось так. Мала нагоду ще раз доторкнутись до нашої старушкі)) Я вискочила з маршрутки бо люди почали нарікати, що я затримую. Вони поїхали, а я пішла до зубного...

Для когось це просто річ, яку можна проштовхувати в двері маршрутки, не переживаючи, що колеса обшарпаються... а для когось ця старушка нагадує безліч радісних, щасливих моментів, пережитих разом з найріднішими людьми - і тому ця річ така цінна. Плачу😔 Але разом з тим дякую Богу за те, що маю, за мою кохану сімейку❤️