ЧОМУ ВАРТО ВІДМОВИТИСЯ ВІД ПОКАРАНЬ?

Покарання породжує страх. Ви можете так налякати дитину, що в результаті вона відразу ж перестане поводитися погано. Але це лише видимість того, що покарання принесло бажаний ефект. Уважно спостерігаючи за поведінкою дитини після покарання, ви помітите, що вона намагається знайти способи, щоб звести рахунки зі своїми кривдниками. Вона може дратувати молодших братів, сестер або домашніх тварин, отримувати погані оцінки в школі, псувати свої або ваші речі, тікати з дому і забувати про свої домашні обов'язки. Цей перелік негативних реакцій на покарання можна продовжувати ще довго. Караючи, ви підміняєте внутрішній контроль дитини за своєю поведінкою необхідністю контролю з боку інших людей. Дитина стає залежною від дорослого, одна присутність якого може викликати в ньому страх. Покарання не робить ніякого впливу на розвиток навички відповідати за свої вчинки. Навпаки, караючи, ви встановлюєте такі норми поведінки, при яких діти, що провинилися намагаються вийти сухими з води. А це ні в якій мірі не сприяє вдосконаленню їх власних моральних принципів. Коли ви караєте, дитина стає або надто поступливою, або занадто впертою, а часто і мстивою. Вона зосереджується на тому, щоб звести рахунки з тим, хто його покарав, і не думає про наслідки своєї негідної поведінки, про те, який урок необхідно винести для себе.

Прямою протилежністю поведінки, що контролюється впливовою особою, є самоконтроль, заснований на ціннісних орієнтаціях самої дитини. Дитина вчиться відповідати за свої вчинки сам і веде себе так, як вважає за необхідне.

Покарання також несе в собі і інші побічні ефекти. Це заниження почуття власної гідності, або поведінку, продиктоване почуттям страху; це змішане почуття образи, завданої вам людиною, на любов якого ви розраховували; це зміцнення віри в те, що діяти з позиції сили - єдиний спосіб домогтися того, чого хочеш. Крім того, покарання робить дитину недовірливою і спонукає приховувати свої помилки.

Чому ви вирішили покарати свою дитину? Задумайтесь, чи робите ви це зі зла, від образи, чи бажаючи помститися або відчуваючи свою безпорадність? Потім зупиніться, заспокойтеся і постарайтеся переосмислити вашу реакцію. Запитайте себе: «Так чому ж насправді я хочу навчити свою дитину прямо зараз?

ссылка