Дякую @yuliankap1, за твої слова 😘😘😘. Збережу собі, щоб не загубити) Я люблю балуваних дітей. Ні, не…

Дякую @yuliankap1, за твої слова 😘😘😘. Збережу собі, щоб не загубити) Я люблю балуваних дітей. Ні, не невихованих, а - балуваних. Я люблю балуваних дітей. Вони щасливі. Вони залюблені, вони бажані, вони потрібні батькам. У них веселе дитинство, наповнене великою кількістю іграшок, розваг та любові. Ні, батьки не «купують» любов. Батьки завдяки любові - купують іграшки. Я люблю балуваних дітей. Розніжених, розцілованих. Яких не б’ють по рукам, не луплять в рік «по попє, щоб знав і боявся», не шарпають ними як непотрібом, бо ці діти - найпотрібніше. Я люблю батьків, які балують. Їм в кайф батьківство. Вони живуть, щоб бачити посмішку на обличчі малюка, вони дякують Небу за все, що отримали, і плекають це в ніжності та любові. І я страшенно люблю балувати. Коли ж ще, людина може бути абсолютно щаслива як не в дитинстві?.. Так, я кайфую від тисячних обійм та поцілунків, вони не бувають недоречними, зайвими чи невчасними. Від покупки, яку могла б зробити собі, але роблю Сину (будьмо чесними, я ніколи в житті не радітиму так черговому платтю, як радітиме малюк сотій машинці). Кайфую від моменту, коли Син тягне мене за руку в свій барліг, щоб саме там, ми двоє лежали, і байдуже, що у мене хмара котлет на плиті. Чи мить, коли він підходить і обіймає мене за ногу. Так, любові багато не буває, вона не може бути зайва, і нею точно не можна розбалувати. І так, я балую. І буду балувати. І так, мені в кайф❤️