А тепер про серйозне ... Я відчуваю величезну провину перед своїми дітьми!!! Яку буду намагатись зняти максимальною…

А тепер про серйозне ...

Я відчуваю величезну провину перед своїми дітьми!!! Яку буду намагатись зняти максимальною увагою( не плутати з гіперопікою)бо любові і так, як безмежний океан...і дійсно, цієі любові вистачить ще на 5 діток ....

Коли я дізналась, що знову вагітна, я була в трансі,як??? Тут рік лиш пройшов старшого, я почала жити трошки і знаходити час для себе,схудла непогано ... потім жалість до старшого, що він буде обділений , я реально його бачила обіймала і плакала плакала і ще раз плакала !!!

Чесно скажу, я себе не берегла, пахала як та сук.а, таскала все ,що можна і не можна!!! І все в цьому дусі... себе вагітною я не відчувала поки не потрапила в паталогію на останніх місяцях!!! І до того рідко гладила пузо ;(((

Ви знаєте, скажу більше-на операційному столі, коли мені дали поцьомати малюка, я відчувала як сльози наповнюють сльозні канали, але не могла виплакати хоч одну сльозинку:(

Але в ті секунди коли я втрачала свідомість, мені одягали кисневу маску, яка мене дратувала до тіліпання( один з симптомів того стану який в мене був ( забула як називається)анестезіолог сказала , це добре буде для дитинки !!!! Я кажу ну тоді ок,якщо для нього то кладіть , і це все в кіпіші і борьбі з моїм тиском і не втратою мене!!!!

В Ті мілісекунди, я закрила очі бо неможливо було іх тримати відкритими я уявила картинку/як моя родина живе без мене., повірте тоді ,ні не перевертається свідомість, в мене навіть не переоцінилось своє життя,а просто хочеться жити , і жити не для себе , а для них!

Коли лишились сам на сам з синочком,я просто боялась брати його на ручки, бо на відміну від старшого він був манюсіком( 3350) а старший (3790,але ще капали системи уколи , одразу суміш, і він був бутуз коли я взяла його вперше на руки),але я робила все, так ніби я спец у всьому:) зригнув , давиться бистро встала, поклала стовпчиком постукаоа легенько по спинці і все, а вперше я кликала медсестра кричала і тд... щодо почуттів...

Я не можу сказати, що я розтаяла від любові до меньшого, Але не скажу що я його люблю меньше чи більше ніж старшого! Тіма( старший) пробув як не як зі мною більше часу зараз, я пам'ятаю запах його макушечки, нігтики малюсінькі все все помню, і тут нова дитинка, я сприймаю іі як частина нашої сім'ї , так має бути, він наш ,він незмінна та невід'ємна вже частина нашого життя , якій я дуже вдячна Богу...

Я не хочу припускати думки, що мені буде важко, важко і з однією дитиною , так трудності нас зустрінуть однозначно, але я впевнена зо щастя буде більше...

Ця друга дитинка, нам дана від я Бога! Так і перша також, але Тіму ми чекали , вимолювали , а це неочікувана подарована нам вже радість...

Порівнювати іх, чесно, рахую не справедливо ,та не чесно! Вони різні від самого початку...