#историямоихродов Частина остання, найдовша) 4:15, я вже в родзалі, розклали речі, за стіною хтось…

#историямоихродов

Частина остання, найдовша)

4:15, я вже в родзалі, розклали речі, за стіною хтось кричить як перед смертю)

Лєра, якщо ти це читаєш, привіт👋

Схватки болючі, ДБ спить і заходить до нас раз у пів години. Я кожні 20 хв бігаю в туалет, хочу сісти, мені не дозволяють...

Чоловік від перевтоми заснув на кушетці, я його розумію, але мені так боляче, що сльози самі котяться.... час іде вічність

8:30 зайшла лікар, каже розкриття ще маленьке, чекай перезмінку. Господи, дай сил дочекатися... я майже непритомна

9:05 заходить гоп-компанія( професор з інтернами, лікарі, зав відділення... кажуть все складно... що складно? Не кажуть... ну й не треба, не хочу нікого бачити, бо болі аж до рвоти...

9:45 вони приходять знов, професор каже ставити капельницю, я не витримаю, я прошу шоб мене порізали, плачу як мала дитина.

Прийшла санітарка, пригорнула мене, як рідна мати, гладить по голові, плаче зі мною

Господи, дай сил і здоров’я тій жіночці, я б без вас не справилась.

Чоловік в шоці, бо ми не хотіли партнерські роди, але мене він не залишить...

Час не пам’ятаю, мені було вже не до того... прибіг професор, сказав що вусатий дядько прийматиме мої роди, не хочу, у нього рука як відро, дуже боляче...

Професор питає, чи я натуральна руда, кажу так, бідкається, співчуває лікарю... кажу чого, пояснюють, у рижих больовий поріг маленький і кровоточать дуже...

Знов зайшов професор, починає кричати на медсестру, питає де годинник... я в тумані... чоловік просить, щоб я не забувала дихати, мене виключає...

Професор кричить на мене, з раза шостого розумію, що він приказує мені роз плести волосся

Дуже вони «суеверные»

Мені жарко... я нічого не бачу...

Прийшла в себе, коли санітарка вилила на мене відро води...

Господи, коли це вже встанеться?

Я лежу на підлозі, бо сил не має, кричу так, що в самої тріщать перепонки, прийшов лікар...

Він кричить, щоб я не кричала😂 я кажу, ви не маєте права на мене кричати😂 він кричить, бо я трачу свої сили на спори з ним😂

Зараз це смішно, але не тоді...

Я відчуваю, як мене вивертає з середини, прям всі органи вивертаються... чомусь багато крові, але я на маю сил спитати, що це... лікар пішов, вікно відчинене, на вулиці 12 градусів морозу, а мені жарко...

Прийшов лікар, каже скоро... закривайте вікно, бо дитинці треба тепло... в мене відкрилося 47 дихання...

Сідай на крісло, сіла, каже бачу голову. Акушер питає,

-риженька?

-ні, чорненька

Усі

-як чорненька???😂

Чую він мене порізав, тужуся з останніх сил, вийшла голова. Каже ще... я тужусь, каже не так... у мене не виходить... дивлюсь на чоловіка, він закусив губу, тримає кулаки, я ж можу! Я ж сильна! Троє суток терпіла, а тут здамся? Не дочекаєтесь! Тужуся аж до головокружіння...

В мене заклало в ушах, чоловік плаче, лікар знімає свою шапку, а у нього там косичка... я сміюсь) це мабуть була істерика....

Я щось чую...

Таке голосне і грубе

- ма, ма, ма...

Божечки, це моя доня! Ми це зробили!

Вона фіолетова, і дуже слизька...

Чую перший шов... щось іде не так... лікар в паніці!

-професора! Анастезіолога!

Моя санітарка плаче:

-ой донечко, тримайся.... ми справимось!

Що сталося? Що не так?

Мене всі ігнорують...

Зайшло багато людей, всі в операційному одягу... мене починає морозити.... що робиться?!

Професор на телефоні, питає чи є для мене місце... мені дають наркоз, чоловіка виставляють за двері...

Я відчуваю, що мені давлять на живіт... на лиці щось лежить...

Стараюся відкрити око. Акушерка

Якщо хочете спати, спіть, все добре

Я ще посплю, бо немає сил відкрити око...

Я не можу спати, тихенько запитую

-заааай

-Да, котик

-ти тут?

-Да, все добре

- де доця?

- біля мене....

- все добре? Є всі пальчики? Вона красива?

Чую сміх санітарки

-вона найгарніша...

Я відкрила очі, на лиці маска, в руці капельниця

Акушерка питає, покормимо?

-кажу давайте

Про ті відчуття треба писати окремо пост) мені дають бірочку

24.01.17 11:35, вага 3750, ріст 55, дівчинка.

Мені вже пофіг на все) вона поруч...

Три доби схваток уже забулися...

Мене перевели в палату. Медсестра завела покупатися. Чомусь до мене було відношення краще, ніж до інших дівчаток... знала б я тоді...

На ніч манюню забрали. Чого в мене забрали а в інших ні? Зранку запитаю...

Ранок, обхід. До мене прийшла знов ціла делегація... до інших ні... в чому причина? Ніхто нічого не каже.

Піду сама запитаю...

-у вас були патологічні роди.

-як? Все ж нормально

-приросша плацента

- і?

- стояло питання про термінове видалення матки

- і?!!!

- лікар зробив усе, щоб ви могли ще мати дітей

-чому мені ніхто нічого не сказав

-щоб ви не нервувалися

Мені було про що думати... я не перестаю дякувати усім, хто допоміг народити.

А тепер зроблю висновки і відгук про лікарню Червоний хутір в цілому.

Гінеколог в якого я стояла на обліку👎 думаю ви і самі це зрозуміли

Патологічне відділення 👍

Відношення людяне, а не як до мішка грошей. Є дві медсестри таких собі, але то таке)

Роддом 👍

Відношення було на вищому рівні, усе показали, розказали, допомогли

Педіатри там взагалі золоті. Навіть прибиральниця настільки людяна, знаєте, як кажуть, своя.

Професор лікар від Бога

Ну і бригада, яка приймала роди... я не перестану вам дякувати.

Скажу на кінець, за три рази на збереженні я тратила гроші на ліки, які мені виписували і подарувала на лікарню шприц)

Самі роди були недоговірні. Із затрат пішло на ліки близько 300 грн, при тому, що категорія ліків, які потрібні в роддом, приіхала назад до дому.

У мене все)

Висновки робіть самі)

Усім гарного та продуктивного понеділка😉