#историямоихродов Частина перша Вагітність була не запланована. На той час ми зустрічалися з…

#историямоихродов

Частина перша

Вагітність була не запланована. На той час ми зустрічалися з чоловіком лише пів року.

Але я була впевнена у ньому, напевно я відчувала, що це моя людина...

Та не так казково все було, як хотілося б...

Проблема перша була в моїх батьках. Вони в мене взагалі люди своєрідні...

Значить липень місяць, в мене вже 4 місяць вагітності, починає рости живіт, а я до сих пір боюся зізнатись батькам...

Працюю я в режимі сутки, дві ночі, один вихідний і так по колу.

Сижу я на сутках, і думаю, пора сказати, а то приїду і вони побачать....

Телефонний дзвінок, мама на тому кінці:

- Алло доцю.

Серце в стиснулось, сльоза виступила

- Шо ви там? Чим займаєтесь?

- посапала огірки, покормила собаку, буду компот закривати. А ти Шо?

Дихання не має, мозок відключився, сльози душать, я оніміла...

-алло, ти де пропала

- мамо, я вагітна

Думаєте посипалися вітання? Хер там. У відповідь я почула

- ти Шо іздіваєшся? Ти рішила опозорити наш рід?

Вона ще щось там кричала, але я вже не чула... сльози залили весь світ, мені не вистачало повітря... мені не вистачало місця у цьому світі...

Я зайшла на робоче місце зелена... і дуже довго я не могла прийти в себе... настільки боляче, коли найрідніші тебе не розуміють і не підтримують...

Продовження завтра, діалект записано дослівно

Всім добраніч*