Мені не набридла зима. Вона існувала навколо непомітно. Справа ось у чому: відчуття часу зникло взагалі.
Тобто я розумію, що він минає. Коли ховаю глибоко в шафу черговий бодік: переросла. Коли треба годувати. І знову годувати. І знову. Коли бачу, як Її рухи стають впевненішими, погляд - розумнішим, дії - свідомішими.
Але час від 30 вересня минулого року перетворився на День Бабака. В хорошому сенсі. Я безмежно щаслива у цьому дні. Але час не помічаю. Віджартовуюсь: поки я не просплю 8 годин підряд, новий день не може настати.
Тому мене лякає весна. Ну тобто не сама весна, звісно, а факт того, що вона ось- ось. А календарно - вже. Тоді як я ще відчуваю легку вечірню прохолоду того осіннього вечора, коли чоловік віз мене у пологовий. Сьогодні я вперше так рано вийшла на прогулянку. Ще не було 9ї. Подивитись на залишки зими. Подихати нею. Відчути ще раз фізично.
Зрештою, це була особлива зима. Перша у моєї дівчинки.
#ятакдумаю
Лучший комментарий
Комментарии
@rsvitla, я вот для этого дома слинг осваиваю) все будет хорошо! Весна рядом)
Как вы точно описали чувства 😍
У меня аж мурашки побежали.
Это удивительное время!
@vasaxi і можна буде на прогулянках сидіти на лавочці і читати...ммм))
@vasaxi ага)) я сподіваюсь перетворити лялю на кенгурушку і тусити з рюкзачком)
У меня тоже день сурка, но весну очень жду - она даст возможность многому о чем мечтаю с января) прогулки, встречи, меньше одежды и возможность добраться почти до Любой точки в городе)
Уже с коляской)
@leno_4ka мами - це особлива каста)) от ніби народжуєш ти, а разом з тим народжуєшся сама в абсолютно новий для себе світ
Здорово написано)) И абсолютно согласна с вами...😉
@rsvitla, а я ещё мечтаю в парк выходить на целый день и валятся с малышкой на подстилке