Ця історія жінки із статті бентежить і висновками просто жахає, бо так і справді може бути.

Ця історія жінки із статті бентежить і висновками просто жахає, бо так і справді може бути.

Повна стаття тут: http://www.tutkatamka.com.ua/nathnennya/psihologiya/chomu-ne-mozhna-ditinu-zalishati-viplakatisya/

Пост однієї мами, оригінальний текст на англійській, тут надано в перекладі:

“Я не експерт зі сну, але якщо ви знаходитесь в точці відчаю, і пристрасно бажаєте нарешті поспати і вам іноді приходить в голову, ну не можуть же помилятися всі ці люди, які радять “залишити погорланити” і нічого такого страшного в цьому немає.

Моєму синові тільки що виповнилося 10 місяців. З народження він не спав більше 2 годин поспіль, і вчора він вперше проспав всю ніч. Я від радості просто місця собі не знаходила, адже я теж не спала більше 2 годин поспіль всі ці 10 місяців. А сьогодні він проспав до 4:30 ранку!

Я подзвонила всім, кого знала, і всі сказали мені одне і те ж: “… якщо він почне плакати незабаром після засинання, просто залиш його, і він скоро зрозуміє…”

В цей день він заснув, як звичайно, близько 8 вечора, і в 9:30 вже заплакав перший раз. Це не був відчайдушний плач, просто плач, який означав “я прокинувся”. Я вирушила до нього, і у мене в голові гули всі поради, що не потрібно підходити, і я мучила себе тим, що я така слабка і не можу це зробити.

Я увійшла до нього в кімнату й побачила свого сина, що сидить у ліжку, тримаючи свою ковдру, і всього покритого блювотою. Все ліжко було в блювоті, і навіть стіни і підлога. Він сидів у величезній калюжі блювоти. Коли побачив мене, тут заплакав вже по-справжньому.

Я взяла його на руки, і він негайно заснув, мабуть, з-за виснаження і зневоднення від блювоти. І мені стало погано від однієї думки, що було б, якщо б я залишила його плакати? Він би заснув рано чи пізно, швидше за все прямо там, у власній блювоті, один, переляканий і хворий. Його б знову нудило (а його нудило потім всю ніч), і, можливо, він би захлинувся власною блювотою тільки тому, що я хотіла спати всю ніч?!

Як же всі ці діти, яких кидають плакати на самоті. Скільком з них страшно, боляче, скільки були хворі та потребували мами, але знали, що плач їм не допоможе, бо не допомагав у минулому? Скільком з них температуру помітили тільки з ранку, коли дитині було “можна вставати”?

Повірте мені, я впадала у відчай настільки, що думка “залишити погорланити” відвідувала мене. Але дитина маленька не назавжди. І безсонні ночі – не назавжди. І щоразу, коли здається, що ти вже зневірилася і закінчилися всі сили і терпіння, і ти десь всередині навіть ненавидиш цю істоту, яка не дає тобі спати третю годину поспіль в 4 ранку… згадай, що тобі було дано великий дар, про який треба піклуватися, любити і оберігати. Адже його можна втратити в одну мить, страшно і безпричинно.