Жінка морально має бут готова до пологів, не кричати🤫, не шкодувати себе😭 і не матюкати чоловіка за біль яку відчуває, адже це ніщо в порівнянні з відчуттями дитини. 🤱Не всі знають що при народженні малюк:
1. Відчуває фізичне навантаження на хребет в родовому каналі 120 і більше кілограм на 1 см². Це теж що покласти на дорослого вантажівку🤯
2. При кожному скороченні матки під час сутичок пульс дитини підскакує від 140 до 180 ударів на хвилину.❤️
3. Перепад температури в 13 градусів. Представте що ви в Туреччині в шикарному готелі, оленклюзів, тепло, море і тут трах, бах ви в Україні🇺🇦, зимою, ❄️голі.🙀
4. Велике роздратування у очного яблука новонародженого викликає освітлення пологової палати. Мало хто знає про те, що з'явилися фотоефекти на чутливій оболонці ока приносять дитині біль. 👀
5. До всього іншого, навколишні звуки занадто гучні для немовляти, навіть його власний крик. А ще чужі люди взяли, витирають, вдягають, де мама?🙈
6. Вперше його легені наповнюються повітрям, майже миттєво роздуваючи їх.🔥
У цей момент малюк чує і відчуває мамині слова і переживання, тому мама може допомогти йому 🧘♂️або, навпаки, ще більше налякати. 💔Він докладає титанічних зусиль, щоб з'явиться на світ, 🌍тому ми не маємо права думати і шкодувати себе, налаштуйтеся на біль⚡️, але він терпимий✊, завжди пам’ятайте що відчуває дитина. P.S. Які у вас спогади про пологі?
Комментарии
Я лично осталась один на один с болью и попробовала ей поддаться, а не сопротивляться. Не оценимо присутствие мужа! Просто, что он рядом вселяет уверенность и он напоминал, что бы дышать (это на самом деле очень важно для ребёнка! А когда схватки дышать забываешь вообще, иногда да даже задержка дыхания потому как больно очень, но это не правильно) Мысленно разговаривала с малышом, что мы команда и работаем вместе, все идёт своим чередом и скоро мы увидимся
@vera020379, оце у мене так) особливо останні 30хв))
@juliett.ty, насправді не все так страшно)) Дехто навіть не розуміє, що сталося))
Я це кину чоловіку, щоб під час пологів мені казав
Дуже мудро!!! І ще кричати не можна категорично, бо дитині менше поступає кисню - ця інформація теж дуже допомагає. Насправді вже доведено психологами зі спогадів під гіпнозом - що це неймовірно страшно і важко - народжуватися. І мама має бути повністю заодно з дитиною. Я навіть чути не хотіла про епілуралку, яку роблять всім там, де я народжувала, тому що як мінімум це ніби сказати своїй дитині «Ти там старайся, а я тут на телефоні пограю, збоку постою», не кажучи вже про всі ускладнення для дитини в 1 чергу цієї процедури. І коли ти це все розумієш - не такий страшний чорт, як його малюють)) Відчуваєш таке єднання з малюком на етапі пологів, бо ми один одному допомагаємо, я з ним постійно розмовляла, наприклад, і гладила-гладила-гладила)))
Было больно, но эта боль забивается , самое главное встреча с малышом
Вот как раз эта информация, услышанная на курсах крутилась в голове все роды и не давала расслабиться и пожалеть себя, настрой был на работу))
Я лично осталась один на один с болью и попробовала ей поддаться, а не сопротивляться. Не оценимо присутствие мужа! Просто, что он рядом вселяет уверенность и он напоминал, что бы дышать (это на самом деле очень важно для ребёнка! А когда схватки дышать забываешь вообще, иногда да даже задержка дыхания потому как больно очень, но это не правильно) Мысленно разговаривала с малышом, что мы команда и работаем вместе, все идёт своим чередом и скоро мы увидимся