Хоч раз у житті кожен відчував заздрість. Аристотель зазначав, що це „смуток, який з’являється при вигляді благоденства подібних нам людей”. Ми сприймаємо чужий успіх, як власну поразку, як докір собі. Зазвичай, ми порівнюємо себе із близькими за статусом, схожими на нас людьми. Адже, навряд чи ми будемо заздрити Біллу Гейтсу чи Мадонні. А от стрункій, доглянутій, стильно одягненій подрузі, яка купила новеньке авто, чи знайомій, яка вдало вийшла заміж, заздрять нерідко. І байдуже, що подруга працює по 16 годин без вихідних, має 2 роботи, а ще курси англійської та маркетингу.
А що зробили ми? Можливо, варто почати із зарядки та корисної книжки??? Перш ніж заздрити, варто задуматися, яких зусиль приклали ті, хто знаходиться на голову вище!!!

Розвиток впевненості в своїх силах, почуття власної гідності, самоповаги, підвищення власної самооцінки - “лікує” від заздрощів. Всі ми такі різні – з різними здібностями, вподобаннями, можливостями. Не слід порівнювати себе з іншими. Варто порівнювати себе “сьогоднішнього” з собою “вчорашнім”. Набагато продуктивніше порівнювати себе, свої успіхи з попереднім періодом свого ж життя. Потрібно просто йти своїм шляхом та вчитися радіти досягненням інших!! І РОБИТИ ВИСНОВКИ!!!

Чи є біла заздрість? Як думаєте?