#историяродов Частина 1 Нарешті, і я дозріла зафіксувати письмово свою історію пологів🙂 Хочу…

#историяродов

Частина 1

Нарешті, і я дозріла зафіксувати письмово свою історію пологів🙂 Хочу відмітити, що то був найпам'ятніший і найвеселіший день мого життя😆😂

ПДР ставили спочатку на 18.06.16, потім на 21-22, 25, а потім сказали, що до 28.06.2016 повинна народити. Всі рахують тижні вагітності від останньої дати кд, але я ж то знаю, коли був день Х😂😆але то інша історія, розкажу пізніше.

Всю вагітність налаштовувала себе і синочка, що потрібно народити на 39-му тижні.

39-й тиждень понеділок-огляд у пологовому, все добре, сказали ще гуляти, якщо до 28 не народжу, то лягати в стаціонар.

Вівторок -огляд в жк, гуляєм і далі.

Середа -починаючи з 2-ї ночі почалися перейми. До цього моменту хибних переймів не було, і чи я народжую чи ні я не розуміла, але те, що хапало живота, живіт твердів, але не періодично - це було, але так спати хотілось, що і народжувати не хотілось😁до 6-ї ранку все затихло. Ну звісно, що і чоловік зі мною не спав, а точніше я йому не давала😆кожну перейму хапала його за руку і казала, що о, хапає, о, хух, попустило, спимо😆і так всі 4 години з різним інтервалом -15-30-40-20-10-30 і тп хвилин. Після такої прелюдії до пологів заснули. Прокинулася о 9-й, побачила бурі виділення, телефоную лікарці, їду на огляд. Оглянула мене, сказала, що до кінця тижня народжу. Їдемо додому, кажу чоловікові:"А поїхали на співоче поле погуляємо". Приїхали, погуляли, зробили перші!! фото мене вагітної😁в забобони я не вірю, але був такий мій "бзік", що не хотілось фотографуватись. Поїхали до Оліпії в монастир. Я не з тих хто сильно релігійний, але всі кажуть, що Оліпія допомагає тим хто просить. Звісно, все що я просила - це здоров'я і мені і синочку і рідним. Навпроти зупинки Батюка в Голосіївському районі є церква, заїхали туди і купили книгу з іконою Матері Божої, яка допомагає при пологах. От як не як, віриш ти чи ні, але коли вагітний, то в той момент віриш найбільше в чудо, в небесні сили і "Вселенную", адже ти і сам чудотворець на той момент - ти даєш життя.

Четвер - сюжет попередньої ночі повторюється, але не хочеться, щоб так тривало постійно, та й уже 39,5 тиждень, чого "тянути кота за яйця", але сЦука так спати хотілось. 6-та година ранку, 6:30 перейми не проходять. Починаю шуршати в інтернеті і хочу якось зрозуміти чи це воно чи ні. Читаю статті, форуми, дивлюсь відео 15 хв і все, що вони кажуть:"Якщо ви не впевнені, що народжуєте - значить не народжуєте". Во, мля, допомогли. Починаю засікати перейми, записую і намагаюсь зрозуміти чи стали вони періодичними. Спочатку нічого не зрозуміло😑😐а животик все хапає і хапає. Організму захотілось опорожнитись. Ну звісно, я переймалась, щоб не народити на унітазі, але що робити, природа кличе (нормакол і не пригодився, організм виявився розумніший). 8:00 розумію по записам, що перейми стають періодичними від 7 до 4-3 хв. Телефоную лікарці, ну каже мені, щоб приїжджала. Ура, беремо торбехи, які стояли готові ще з 30-го тижня і їдемо в пологовий.