Тільки на днях я дивувалася як спить сусідський дворічний хлопчак на плечі у свого тата, який ніс його на руках з дня…

Тільки на днях я дивувалася як спить сусідський дворічний хлопчак на плечі у свого тата, який ніс його на руках з дня народження, і думала, що моя Варька ніколи так не засне, буде ревіти, скиглити, хникати, але без редненьких (.)(.) спати нізащо не буде 🙄

Мать ти була не права, зізнайся, ти просто лінива дупка і хочеш побільше полежати/поспати 😆

Діло було так..

Вирішила я щось смачного приготувати з фаршу. Але ж фарш спочатку треба зробити. Поки Варя розсікала по квартирі, швидко дістала електричну мясорубку, нарізала яловичину шматками, та почала. Але шум цього агрегату налякав малечу та зі сльозами дитини довелося припинити процес на пів шляху.. Взяла на руки, заспокоїла, походили, але заходити з рук вона вже не хотіла ... але м'ясо само себе не перемеле, та вечеря не приготується.. Зробила я радіо голосніше, дістала блендер, щоб наколдувати трохи домашніх сосисок і під веселі танці з Варькою на одній руці іншою рукою все оформила. Додавши ще трохи звуку за одну хвилину доробила фарш... Ще декілька хвилин магії та танців (це все з дитиною на руках) і фарш вже тушкувався на сковороді, варилися макарони.. дістаю сир з холодильника, щоб натерти, посипаю фарш спеціями, і тут моя дівчинка кладе голову на моє плече і я розумію, що вона заснула 😳😳😳 просто на ручках, без груді, не в колясці і не в автокріслі, як зазвичай, сама, просто відключилась 😴 у мене шок 😯 намагалась перекласти в ліжко, щоб завершити розпочате, але мабуть зарано, вона почала хникати, і довелося застосувати перевірений метод (.)😏

Але початок покладено 😌

To be continued ...

#вайа