Коли я вийшла заміж мені було 16. І переїхала я жити до чоловіка в село. По сусідству жила в мене…

Коли я вийшла заміж мені було 16. І переїхала я жити до чоловіка в село. По сусідству жила в мене маленька дівчинка років трьох. Я закохалася в неї з першого погляду. Маленька русява красунечка з безмежно красивими великими сірими оченятами. В сім'ї в них було троє діток, вона найменша. Але чомусь саме її я так любила. Характер в неї був такий, міцний,як в Маргарет Тетчер. Я ніколи не бачила її сліз. Завжди зібрана і спокійна. Маленька моя квіточка. Вона теж чомусь до мене тягнулася. Я вгощала її цукерочками, вона гралася з моїм новонародженим сином. Мама її сердилася,забороняла ходити до мене. Я її розуміла, мабуть материнська ревність.

А потім все змінилося, її мама почала пускати її до мене і наша любов стала вільною. Я виїхала з села і приїзджала все рідше. Одного разу я приїхала з дітьми погуляти в село, моя Наталочка звичайно прибігла. Ми сиділи на стільчиках біля хати. Був,здається кінець весни, бо в кофточках ми були... Вона поклала мені голову на ноги, я гладила її волосся, а вона так ствердно сказала:

- а в мене померла мама...

Моє серце загупало десь в голові і я не знала, що робити,щоб підтримати її, бо ж вона не плакала, а просто дивилася кудись в даль.

- а можна ти тепер будеш моєю мамою?

- звичайно можна,сонечко...

Але міста нас розвели по різні сторони. Мій чоловік,з яким я розлучилася доглядав її, а потім теж загинув. І я їздила туди кожної весни. Моя маленька зустрічала мене. Нею опікувалася бабуся. Потім вона зустріла свою велику любов в завагітніла. В 16. Велика любов,разом з його мамою щезли з її життя... Тепер померла і бабуся, і незнаю,як ще допомогти моїй дівчинці жити. Бо кошти на існування в них мізерні. Поговорили з нею. Вирішили займатися рукоділлям. Дівчата, в кого є непотрібні клубочки, ниточки, тканюшки, будемо вдячні🙇