Уперше на подібних сайтах , уперше хочеться написати. Можливо комусь моя історія допоможе, можливо комусь ні. Однак я її напишу. Я , як каже мій чоловік, живу в рожевих очках. Я погоджуюся, адже саме "рожеві очкі" допомагали мені знаходити вихід з будь-яких ситуацій. Це була моя захисна оболонка від світу. Мені подобалося мріяти, мріяти про щасливе майбутнє , про коханого чоловіка та велику сім'ю. Усе здавалося так просто, так доступно . Особливо коли вже одружилися і поїздка на медовий місяць і тут заповітні 2 полосочки ... усе немов у казці. Я була на 7 небі від радості та щастя. Я відчувала себе мамою з перших днів, коли дізналася, що вагітна. Це була запланована , підготовлена вагітність. Я здала усі аналізи з чоловіком ще до весілля. Ми були розписані пів року а пізніш одружилися. І ці пів року я приймала протизаплідні таблетки ( так прописав лікар) приймала вітаміни і проходила обстеження . Лікар сказав після відміни плануємо адже ти здорова. Ми так і зробили. Вийшло, що завагітніла я відразу в перший цикл після відміни. Вагітність протікала добре, однак на 4-6 тижні я захворіла. У мене дуже боліло горло, ніс, температура була 37.2. Лікар сказав, що це може і на вагітність бути температура, але треба виключити вірусний грип. Я пішла в місцеву лікарню , там мені сказали, що нічим не можна лікувати. Лише деякими рослинними препаратами, як виключення. Я прийшла в норму десь за тиждень. Далі все було нормально.12 тиждень вагітності - плід розвивається добре. Однак вночі мені сниться сон, якась жінка говорить, що я не виношу це маля, що я або народжу і воно помре, або ж не доношу до 9 місяців. Я прокинулася зі сльозми, розбудила чоловіка. Він мене обійняв, говорить, все буде добре, це лише сон. Шо куди ніч туди і сон. Що це нормальний страх вагітної жінки за маля. Ішов 17 тиждень. Я відчула перші поштовхи маля , і навіть чоловік відчув. Це таке щастя. Словами не передати. Пам'ятаю досі, це була середа, ми мали їхати дізнатися стать дитини. Я прокинулася в поті. Мені знову снився сон, однак я не змогла сказати чоловіку, я не хотіла портити такий щасливий момент. Мені було страшно, чесно, уві сні я зайшла в приміщення, там було все незнайоме. По центру кімнати стояло ліжко, на ліжку сиділа дівчина і водила руками по моїй стороні( чомусь я почала кричати, шо це моє ліжко , що ти робиш???) в той момент я відчула біль , впала на коліна, у мене почалася нудота, я побігла в туалет і настільки все було чітко, неначе вживу. Я запам'ятала усі деталі, навіть що плитка в туалеті була жовта. Далі мені сниться шо животика уже немає, я плачу, а дівчина каже - усе, не буде більше болі. Я прокинулася і побігла вмитися. Мені було страшно. Я розуміла, що щось зі мною не так. Ми поїхали в лікарню. Я лягла на кушетку в очікуванні, ну хто ж там, дівчинка ? А може хлопчик? Мені так хотілося швидше почути ... а лікар сказав - це погана вагітність. Чоловік питає - що це значить? Він говорить- у вас у дитини вода у мозку. У мене був ступор. Чоловік заплакав... і мені стало так тяжко дихати. У мене весь світ провалився, мені було боляче, що мій чоловік плаче, що я нічого не можу зробити, шо моя дитина, з котрою я розмовляла, по словам лікаря не могла мене чути. Лікар каже- чому ти не плачеш? Трясе мене бо я не ворошилася. Я заплакала лише в машині , кричала до Бога, за що ти так зі мною, я ж нікому не бажала зла! Я любила дитинку більше за все на світі і ти її забрав! За шо ти караєш мене? Мене направили на мед комісію де діагноз підтвердили. Мене завезли в дивну лікарню. Я зрозуміла, шо це не роддом. Щасливих лиць там не було. Медсестра каже - шо з тобою? Я відповідаю: щось не добре. А вона - ну це понятно у нас всі такі тут. Ви знаєте про лікарів у мене до того була ше більш менш хороша думка, но те, що відбувалося далі, не входить ні в які рамки. Лікар забрав мого чоловіка на розмову, як потім виявилося- він сказав, що якщо чоловік залишить мене, то мені буде легше морально і якщо він хоче щоб я родила швидко за 2-3 дні то треба за один укол віддати 5.000 грн. А якщо два тижні то 2000 грн . Мій чоловік був розгублений, звичайно , в такій ситуації людина не може тверезо оцінювати ситуацію і згідна на будь яку ціну аби з коханою людиною все було гаразд. Коли я кричала на лікаря чому мені не можна бути з чоловіком? Він сказав - для його буде краще. Мене забрали , сказали ходи у перевязочну, ми просто подивимося. Мені було дуже боляче, шось вкололи всередину там. Завели назад у палату, сказали будеш родити покличеш. Я кажу: а як я знатиму коли я робитиму? А Медсестра каже - буде чути на вулиці. В палаті було дуже холодно, це було перше шо я відчула, я лягла в ліжко, мені болів живіт як перед місячними. Цілу ніч я лежала, під ранок знову шось вкололи , дали жменю таблеток. І тут воно почалося... не буду описувати бо це зрозуміло лише тим хто народжував штучно і тим хто знав що дитину на руки не візьме. Цю біль я відчувала довго в нічних кошмарах. Мені дуже хотілося шоб поруч хтось був, мені було дуже страшно. Страшно залишатися з бідою на одинці. Це вбиває ... я зайшла в туалет а там жовта плітка, я впала на коліна як у сні. Я кричала, шо ти знущаєшся наді мною. Навіщо ? Я просила побути поруч когось - вони відповіли - ми шо дурні? Я казала що в кошельку гроші візьміть , лише посидіть поруч! Ніхто! Ніхто не хотів поки не побачили мене біля унітазу відключеною! Вони покликали лікаря і той якось привів мене до тями. Лише одна жінка з усієї лікарні 10 хвилин побила мені в таз на спині бо це рятувало під час схваток. Вона казала, шо мій таз зараз розходиться тому така біль. І знаєте, прийшла інша Медсестра накричала на ту, сказала ти здуріла? Що ти їй робиш , вона нехай сама сидить . Звідки така ненависть? Я осталася знову сама, я кричала , просила про допомогу, кричу шо вот вот народжу. Мені сказали терпи бо занята перевязочна де ти маєш родити. Уявляєте стан мій, коли я вот вот народжу і розумію, шо мій мозок не зможе справитися з тим, шо на моїх руках опиниться дитина на 18 тижні розвитку. Нарешті вкінці кінців мені сказали вставай і ходи , я кажу не встану! Не можу, мені боляче!вони поклали мене на кушетку і повезли. По дорозі я бачила ікони, там було таке місце де такі жінки як я молилися за своє життя. Я спитала в Бога, за що ти так зі мною? Завезли мене до лікаря , всі робили своє, хтось розказував шо їв, хтось говорив по телефону, а рижа жінка Медсестра кричала на мене з матами чого я кричу. Я родила в той момент коли лягла на крісло, це було швидко, я відчула як моя дитина упала на землю. Лікар сказав - забирайте " оте" я не можу на таке дивиться. Я побачила, як вони Замотали мою дитину в тряпку з підлоги і винесли... анестезіолог хотіла робити наркоз , я кричала вже сама не пам'ятаю що. Мені було страшно, шо раз темніє в очах я не зможу контролювати те, що вони будуть робити. Я боялася настільки, що мені було тяжко думати навіть. Коли я прийшла в себе, уже в палаті , я почула , як медсестри спілкувалися між собою. Говорили, що нехай хтось залишиться з нею, бо вдруг " загнеться" ше винні будемо . Говорили а де її чоловік, чого не був з нею. Я знайшла телефон під подушкою бо сховала перед тим, як все це сталося. Набрала до чоловіка і за 9 хвилин він був уже поруч. Пам'ятаю, що лікар просив могорич, бо був день ангела його, гроші просили медсестри, бо все бігали біля мене. І я не мала сили навіть сказати не давай їм грошей. Коли я прокинулася вдруге то виявилося, шо кожна отримала по 200 грн бо такий тариф, і так далі. Ви можете уявити? Чому у нас такі жорстокі люди? За що вам платити? Вибачте, що пишу з помилками, просто пишу те, шо на душі, не думаю, як то правильно. Я думаю ви зрозумієте ... Після того звісно життя моє змінилося. Змінилося відношення до усього. Змінилася я. Мені часом так хочеться вернутися в те безтурботне життя. Де мої рожеві окуляри рятували мене від усього. Три місяці я жила з фізичним болем у снах. Прокидалася зі страхом , мені було страшно спати без світла бо це нагадувало мені, той момент коли потемніло в очах і мені стало страшно... Пройшло 8 місяців. Сни бувають коли стрес. Біль в серці та страх . Я планую вагітність , але хочу планувати з своїми рожевими очками. Де світ добрий та щасливий. Дякую, хто прочитав. І надіюся, що той, хто втратив маля, зрозуміє, що не один. Бо мені ця підтримка була необхідна. ❤ 🙏🏻
Попередній пост👇👇👇👇👇 Зараз уже пізно шукати хто винний у моїй втраті, але все таки думаю є вина лікаря та і моя звичайно. Оскільки після попередніх трьох втрат, глобальних проблем у мене не знайшли, але все ж таки не все ідеально. Виявили антифосфоліпідний синдром (АФС), порада лікарів була з початку вагітності і до кінця колоти Клексан 0,4 та приймати Аспірин кардіо і виношу нарешті 4 вагітність! Та наложити профілактичний шов на шийку, так як було 3 втрати і це також може бути сокупна причина невдач! В цю вагітність також багато консультувалася з лікарями, які всі в один голос говорити, що шов Вам потрібний 100% , але моя лікар категорично була проти шва (не знаю в ІПАГ там можливо свої погляди на це) ніби, що «шов ніякої гарантії не дає і тебе може порвати». На той момент я все таки прийняла рішення наложити шов, домовилася з лікарем з 7 перинатального, який мене чекав. Як зараз пам’ятаю, я за зателефонувала лікарю який мене вів, і сказала, що вирішила все таки наложити шов і її слухати не буду так як були попередні втрати! На що вона мене просто почала переконувати, що я виношу дитинку, щоб я їй нарешті довірилася, ніякий шов не робила, я приймаю велику кількість гормонів і все буде добре!!!! Я дуже довіряю людям, порадилися з чоловіком і вирішили все таки їй довіритися, якщо вона така впевнена, що все буде добре. Але після того як не наложила шов, я кожні два тижні робила цервікометрію та контролювала шийку. А зараз я себе картаю за те, що не наложила шов, можливо якби я його зробила, все було б по іншому! Якщо дійсно вина лікаря і потрібно було це зробити??? Зараз чекаю на результати гістології, який буде результат! Скажіть Вашу думку будь ласка, я кожен день цим живу і вже просто сил немає!!!! Тим більше якщо в п’ятницю зробила 2 скринінг, а в суботу відійшли води, я думаю, що справа в шийці скоріше за все, не поміг і контроль!!!! Мовчу уже скільки грошей лікар видер за 5 місяців моєї вагітності і скільки пішло на самі препарати!
Анастасия·
Мама сына (7 лет), беременна (33 нед.)
Можете поделиться, сколько платили доктору, Сейчас выбираю врача, тоже рассматриваю Мочалову. Спасибо!!!
Innnnnnka G.·
Мама сына-младенца
@mimimom_elena, ☝🏼 читайте пост, якщо цікаво про 3 пологовий
Innnnnnka G.·
Мама сына-младенца
@juliakv, я не кажу, що лікар поганий, а ось роддом не дуже сподобався
Innnnnnka G.·
Мама сына-младенца
@missfreya31, можливо, просто з лікарем по домовленості було(
Юля·
Мама дочки (1 год)
@missfreya31, как сказала моя подруга : если у тебя роды будут легкие то ты скажешь что врач и роддом просто супер, а если плохо то и врач и роддом плохой
Так оно и есть
Anna Li·
Мама сына-младенца
@juliakv, аналогичная история как у вас. Рожала с дежурной сменой (потому что 30 декабря и врач, с которым договаривалась, уехал праздновать НГ). Осталась очень довольна. Цен не говорили, дали сколько посчитали нужным. И за лекарства не платили.
Видимо вам автор просто не повезло. Так может быть в любом роддоме.
Innnnnnka G.·
Мама сына-младенца
@svitlana_bogdanova, це точно💋
Innnnnnka G.·
Мама сына-младенца
@katella, а нам підключали маску з киснем
S.K.·
Добре, що все по-заду!🙏🏻🌺
Катерина·
Мама сына (1 год)
@innnnnnka, детские врачи напортачили, забрали ребёнка понаблюдать в детское отделение, к ивл подключили. 3 дня скрывали свою халатность, хотя в больницу сразу можно было перевести ребёнка, а не держать в роддоме. Жуть в общем
Innnnnnka G.·
Мама сына-младенца
@aliaa, написала в приват
Innnnnnka G.·
Мама сына-младенца
@katella, що у вас було?
Катерина·
Мама сына (1 год)
Ужасный роддом, мне там чуть сына не убили, больше туда ни ногой
Аліна ·
В ожидании первенца
@innnnnnka, напишіть ціни які ви ще лікарю і акушерам дали
Мені там народжувати,а ви вже стільки страшного написали😱😰
Юля·
Мама дочки (1 год)
@innnnnnka, да это точно
Врач сказала что давно такого не видела)
Может по этому у меня остались позитивные эмоции
И если бы знать что вторые роды тоже такие будут то за вторым уже б бегом бы бежала
Я благотворительный взнос не платила
Innnnnnka G.·
Мама сына-младенца
@katrinabaskakova, ну ми лікарю теж заплатили самі, просто одне до іншого
Innnnnnka G.·
Мама сына-младенца
@juliakv, ну за медикаменти ми теж не платили, бо ж благодійний внесок) а з схватками повезло.
катя·
Мама дочки (1 год)
@innnnnnka в Харькове, ну врачам тоже платила но сколько осчитаю нужным)лекарства итд покупали но в пределах 1000 грн обошлось пеленки и меликаменты
Юля·
Мама дочки (1 год)
Я рожала в 3 и очень довольна
Схватки были не болючие, благо был в род зале wi fi
А то бы точно уснула
Врач держала до последнего мой пузырь
Проколола, и ровно через полтора часа я родила
В род зале мои пеленки вообще ничего не взяли
Все было их
Хотя за медикаменты мы не платили
Роды были договорные но доктор сумму не назвала
Сказала сколько посчитаете нужным столько и заплатите
Innnnnnka G.·
Мама сына-младенца
@skotlyar93, дякую)
Innnnnnka G.·
Мама сына-младенца
@katrinabaskakova, а в якому місті ви народжували? То я ще суми лікарю і акушеркам не написала
Innnnnnka G.·
Мама сына-младенца
@leno4ka_lena, дякую)
Светлана·
Мама сына (2 года), беременна (22 нед.)
Поздравляю!малышу здоровья и вкусного молочка😊😊😊
катя·
Мама дочки (1 год)
Ну и цены в Киеве((. Это частный род дом? У меня бесплатный род зал был не хуже и с огромной ванной джакузи. И палата за 50 грн на двоих со своим туалетом и душем телевизором и холодильником. Востанавливайтесь скорее
Алёна·
Мама сына-младенца
Здоровья вашему сынишке. Пусть поправляется 🙏
Innnnnnka G.·
Мама сына-младенца
Палата біля відділення інтенсивної терапії , спальне місце для чоловіка🤦🏼♀️
Innnnnnka G.·
Мама сына-младенца
Палата біля відділення інтенсивної терапії
Innnnnnka G.·
Мама сына-младенца
А це палата теж за 1000 грн, але біля відділення інтенсивної терапії
Innnnnnka G.·
Мама сына-младенца
Палата за 1000 грн, тепло, душ і туалет в палаті, для чоловіка диван не розкладний.
Innnnnnka G.·
Мама сына-младенца
Пологова зала
Innnnnnka G.·
Мама сына-младенца
Пологова зала
Innnnnnka G.·
Мама сына-младенца
Пологова зала