Ми з молодшою сопливі, а старша мною опікується: імбірний чай носить, піццу на обід замовила, вечерю сама зготувала. І…

Ми з молодшою сопливі, а старша мною опікується: імбірний чай носить, піццу на обід замовила, вечерю сама зготувала. І так мені щемно-приємно за її турботу, за ту її дорослість, аж до сліз.

Час не зупинити. І не можливо назавжди запам'ятати запах немовлятка, усі мелодійні перезвони сміху трирічки, кожне "а чому?" дошкільнятка, всі задушевні розмови з підлітком... Лишаються тільки цифрові віддзеркалення медіа та сліди в пам'яті.