Фух. Пережили ми цей день. Вчора нас прооперували. У нас була полідактилія обох стоп + синдактилія лівої. З таким народжується кожна 4-та дитина, ну чомусь всі цього бояться і мовчать. Ми не соромимося нашої дитини і ніколи не приховували наші ніжки. Оперували нас в 1 дитячій, Пилипчук Олег Ростиславович. Порад було багато але душею ми зрозуміли, що це наш лікар.
Операцію назначили на п'ятницю, вже в четвер нас поклали, лікар приводив колег, радився, адже якщо з правою ніжкою все зрозуміло, на лівій все складно. Ввечері нам дозволили поїхати додому, а анастезіолог порадила залишитися, тому що їхати через весь Київ, дитина має бути відпочивша, тому ночували тут. В п'ятницю зранку після обходу, ми з медсестрами понесли наше чадо до операційної, вийшла операційна медсестра і з кам'яним обличчям забрала його з пустишкою, іграшкою і одіялком і нас швидко повели до палати, я не чула як Макс плаче, а відчувала, серце стиснуло і дихати було важко, але чоловік поруч і так легше, більше паніки наводили бабусі весь тиждень до операції і в той момент, вернути б час назад і ми б їм сказали після. Дві години були вічністю, прийшов лікар і сказав, що все чудово, на лівій нозі серед зросших залишили палець, який підходить найкраще ( другий був завеликий і лікар боявся що він буде рости далі) але довелося пересадити сухожилля, а тому спиця і гіпс, права просто перев'язана.
Макс залишався в післяопераційній під наглядом лікарів, через 2 години прийшла анастезіолог, сказала привезуть зараз і дала інструкції, як і коли годувати, що взагалі робити, потім звонила, питала як справи і давала вказівки. Чуємо на весь коридор Максове " а- на - на", привезли, взяла на руки, притулила, він важко сопе і махає всім пока, так ми пролежали хвилин 30, змочувала йому губи водою, а потім почала по чучуть давати грудь. Вже через годину він намагався встати і повзти, тримали як могли) вечір і ніч були важчі, біль, ввели в вену димедрод і анальгін, допомогло на час, потім черговий лікар приніс Бофен, допомогло, лежав грався, витягнув катетер😱 його зняли і Макс заснув. Сьогодні все чудово, на ніч дадуть Бофен, а вже в понеділок ми додому.
Умови в лікарні нас приємно здивували, новий ремонт, в кожній палаті є іграшки, душ, туалет, холодильник, мікрохвильова, чайник, телевізор, по 4 дитини в палаті. Ми взяли одномісну, платно, думаю в 11 міс це необхідність. Здивувало ще 4 разове харчування, лікарняне, ну я не голодна і ніхто не возив мені їжу, Максу люб'язно запропонували в обід приготувати суп-пюре, запекти яблучко і приносили в баночках фруктові пюре зранку.
Полідактилія це не вирок, а маленька особливість, яку легко виправити і не треба цього боятися.
Мені дуже допомогла @vikadubova, її синочок мав таку проблему на ручці, тому я мала багато питань, хоч і лікарів ми обрали різних, організаційні питання були. Дякую😘