Розкажу вам про наші 23 години в автобусі. Я, чоловік і без трьох днів семимісячна дитина.…

Розкажу вам про наші 23 години в автобусі.

Я, чоловік і без трьох днів семимісячна дитина. Катастрофа? Дуже навіть навпаки)

Все прекрасно.

Почну спочатку.

Наша донечка народилась в Італії. Тому вона обслуговується тут лікарями. Їздимо на прививки. Ми вже тричі літали, все прекрасно. І тут знову планове щеплення. Потрібно було обирати літак чи автобус. Звичайно, я була за літак. Знаю вже що до чого. Але в один прекрасний день, чоловік каже:"може ми автобусом?". І тут в мене піднялась брова від здивування. Але трошки подумала і погодилась. Чому? Нам пощастило. Брат чоловіка працює шофером. Того разу він був вихідний, але нам дістались найкращі місця, маленький матрац і навіть кип'яточок)) автобус новий. Такий, де внизу сидить водій, а на верху пасажири. Наші були 4 місця. Цілий перший ряд. Якби десь інше, мабуть було б не так все прекрасно. Ми взяли автокрісло, іграшки, кашку швидкого приготування, і гарний настрій) дитина жодного дискомфорту не відчувала. Все як вдома, грались, спали, їли. Денні сни в автокріслі, ніч матрацик і на крісло. Закидали збоку сумками, зрівняли площину з кріслом, щоб не впала і все. Маленька, влізла на 1,5 крісла, я збоку. Гралась на кріслі, на руках. Снідаєм вже кашкою, кип'яточок випросили, кашку змішали і посмакували.

Висновок, дитині добре там, де її батьки)

Ну правда, вона не відчула різницю де вона. Можливо, була б старша було б тяжче. Хотіла би бігати, важко було б всидіти на місці, молодша, поки не сидить, теж трошки було б проблематично втримати її всю дорогу в лежачому положенні. Тому, хто приблизно нашого віку, сидить, ще не бігає, і плануєте якусь мінімальну подорож, то вперед! Віддихайте, розважайтесь! Діти наше все!)