Ні, я ніколи не боялася батька. Чомусь саме я його не боялася. Але тепер в мені було життя і я мала…

Ні, я ніколи не боялася батька. Чомусь саме я його не боялася. Але тепер в мені було життя і я мала будь що його вберегти. Ранком мама приїхала не з батьком, а з моїм дядьком,якого я так любила. Бо вона знала, що так я не втечу і він один, кого батько слухає. Не робити мені аборт її вмовила моя лікар. Я не знаю, що лікар сказала, але мова про аборт більше не йшла.

Тепер залишилося вмовити батька і залишитися живими.

...Він сидів в кінці довжелезної кімнати, своєї колишньої обувної фірми за робочим столом. В руках в нього був чийсь розірваний чобіт, на якому в нього був сконцентрований погляд, з вуст тирчала цигарка, затуманюючи своїм димом його очі. Пахло резиновим клеем і сигаретним димом.

-І що ти мені розкажеш?..Чому ти так вчинила?...-продовжуючи ремонтувати обувку спитав він.

Я почала перебирати в мізках варіант відповіді,який би змусив його згодитися на весілля.

- Я хотіла вийти заміж, свою сім'ю, маленьку лялечку...- все, аби тільки не сказати, "бо я не хочу і не буду так далі жити" .

- Ну то як краще, щоб я його вбив, чи в тюрму засадили?

- Ні,краще весілля.

-Я тобі такого варіанту не давав

І тоді я вдалася до їхньої з мамою методики:

- у дитини повинен бути батько.

- хай завтра прийде.

На всяк випадок мене до себе забрав ночувати дядько. В мене болів живіт, я була зовсім слабка. Ранком мене відвезли додому. Прийшов Тарас. Батько попросив зробити їм кави і де інде погуляти. Весіллю бути!

Але не все так просто. За період моїх втеч, я нервувала і попала під дощ. І я захворіла. Дуже. В день весілля я ледь могла рівно дихати, щоб не кашляти. Мама запропонувала перенести цей день. Я категорично відмовилася. В загсі я боялася сказати так. Щоб не зайтися в кашлі. Але Бог милував. Я пережила цей останній важкий день і злягла в хворобі вагітна на місяць. Тарас мене поїв гарячим молоком, годував, перевдягав, змушував дихати паром. І через місяць я врешті виболіла. Ніхто з моїх родичів не цікавився більше мною. Тільки сестричка моя маленька дуже за мною плакала. Але про неї потім.