#мійпершийчоловік#№3 В нас офіційно було перше справжнє побачення, перший поцілунок. Вся романтика.…

#мійпершийчоловік#№3

В нас офіційно було перше справжнє побачення, перший поцілунок. Вся романтика. Звичайно інформація про Тараса в моєму житті швидко досягла мого таточка. Так одного разу він мене покликав і сказав,щоб той прийшов з ним знайомитися. Не знаю, як кому, а мені було страшно. Бо мене попросили поки погуляти де інде. Не можу передати скільки мурашок тоді по мені пробіглося, і скільки емоцій я відчула за ті хвилини, чи то години. Час став довжелезний і тяжкий...

Тарас вийшов,як завжди веселий і ми пішли гуляти. Єдине,що я пам'ятаю з їхньої зустрічі це те,що батько поставив 2 патрони на стіл і сказав,що вони Тарасові,якщо щось зімною трапиться. На що він просто погодився з батьком і викурив з ним по сигареті,хоча не курив. Так, в знак поваги. І саме те, що він не злякався, і заклало почуття поваги до Тараса в мого тата.

( Далі надто емоційним раджу не читати і пропустити цей пост)

Одного разу Тарас попросив мого тата, щоб мене пустили погуляти день народження його брата біля Дніпра. Мене відпустили. Тоді ми з двома братами Тараса попливли кататися на човні і ловити рибу. Ну вони ловили, а я кайфувала від природи. Коли ми повернулися на берег, я побачила батьковий автомобіль. Мама сиділа спереду, ззаду бабуся і дві мої сестри. Я вже все тоді зрозуміла. Більшість, включаючи Тараса подумали, що турботливий таточко приїхав забирати донечку, щоб та не добиралася на чому попадеться. А не вгадали. Тільки я тоді вже,як побачила автомобіля, знала, що все дуже кепсько. Їхали додому мовчки. Мама вийшла раніше і пішла на роботу в нічну зміну( досі їй не можу цього вибачити). Приїхавши додому бабуля взяла за руки моїх сестер і тепер я залишилася вдома зовсім сама з ним. Пам'ятаю, як він бив мене кулаками в обличчя, потім бруском дерева, а коли я вже не могла піднятися, то взявши за волосся головою об бетонну підлогу в кухні. Я вже думала, що він мене в'є. Та він і сам так думав, мабуть. Тоді єдині слова, які між нами прозвучали, це було моє "йди на х..." І його "що?". А далі я вже нічого не бачила і не відчувала.

Прокинулася, вірніше відкрила я око на 3 день. Під носом в мене лежала апельсина. Це було типу прохання вибачити. І оскільки мій таточко гроші не витрачає, воно було мамине. Так хотілося зажбурнути ту апельсину до дідька. Та сили не було...

Тарас таки шукав мене і запідозрив не ладне, бо до цього на 3 доби без попереджень я не зникала. Не пам'ятаю як, але я зустрілася з ним на пару хвилин. В червоному сарафані з трояндами, синім оком, розбитими набрякшими губами, зломаним носом і полосатим фіолетовим тулубом. Я бачила його вражені розширені очі,він онімів, а мені вже було все одно,що про мене думають. Я хотіла одного - не жити так. Навіть,якщо зовсім. Я сказала, що або ми одружуємося, або він мене уб'є. Тарас згодився одружуватися.

Він все приготував. Одна не задача. Мені було 16 і вийти заміж я могла лише з згодою батьків. Або вагітна. Так ми 4 місяці вчилися робити дітей. Я завагітніла. Він відвіз мене в інше місто ставати на облік( то були Че, Конєва). Ми стали на облік, здавали аналізи. Він носився зі мною,як з писанкою, виконував всі забаганки. Про мою вагітність знали всі, включаючи батьків Тараса. Всі,крім моїх батьків. Але так довго тривати не могло і одного разу прийшовши додому мама закрила передімною двері, щоб я не могла вийти і запитала, чи я вагітна. Я сказала так. Скільки, запитала вона. І я зрозуміла, що потягне на аборт, збрехала, що 3 місяці. Брехня не допомогла. Ранком вже все було домовлено, тому Тарас оперативно запхав мене в маршрутку і ми поїхали в Че до його друзів. Але,як відповідальна дитина я подзвонила мамі і сказала,що все добре і де я... Тарас вирвав слухавку і поклав. Тепер я їхала в Київ до тітки і сестри. Промокла, був дощ. Але й звідти подзвонила мамі. Вони вже не приїдуть, бо ніч і далеко. До ранку був час....