Моя історія пологів : Наше пдр було на 29.05 . Як і більшість я думала ( можливо скоріше надіялася )…
Моя історія пологів :
Наше пдр було на 29.05 . Як і більшість я думала ( можливо скоріше надіялася ) що народжу скоріше...але хлопець мій думав інакше) пару днів до пдр почав нити низ живота і відійшло трішки слизу ось я і думала вже вже чекаємо схваток або щоб води відійшли. 28 числа виспалася до обіду на диво всі легкі болі пройшли ми з чоловіком пішли на храм до його бабусі посиділи,наїлися ( як відчувала шо нада смачно поїсти і востаннє попити коли ) прийшла додому прилягла чоловік запропонував поїхати до річки...я як завжди як десь іти в туалет сходити по 100500 разів і помітила кровянисті виділення...лікар сказав їхати в роддом. Сумки були зібрані...я теж підготовлена і поїхали . В роддомі подивилися сказали що все нормально пробка відходить по трохи кров це норма. Зробили ктг і сказали що є схватки трішки( я ще сміялася і казала та мене нічого не болить) . Ну поступили ми десь в 20.00 . В палаті було пусто. В 23.00 ще раз подивився лікар було відкриття 1 палець. Сказав пробуй виспатися. Ну це в мене не вийшло. Після 00:00 почалися схватки за відчуттями щось більше ніж біль при місячних... періодичність 5-7 хв. Я закривала очі і спокійно дихала. Руки та лице розслабленим тримала. І ця методика дійсно допомагала... коли напружувалася було больніше. Так я пролежала до 7 ранку там вже схватки були більшими... вже було неприємно ходити, рухатися, сідати, вставати. На огляді сказали 3 пальці відкриття😨 за цілу ніч неспання лиш 2 пальці прибавилося.... надіялася на більше. Прогноз лікар сказав хороший ..після обіду можу народити( на той момент хорошим був би прогноз через 1-2 години родити) у 8:00 перевели в родзал. Подивилися знову і пробили води так як вони затримували процес...і тоді пішла жара... схватки ставали більшими і частіше. Єдине що спасало це мяч. Стояти,сидіти,ходити нічого не допомагало як м'яч. Всі схватки дихала і дихала... на м'ячі качалася. В 11 лікар подивився було 7-8 палців, що не могло мене не порадувати. Схватки ставали ще сильнішими...іноді здавалося що вони не закінчуються але старалась не панікувати і дихати... і тишини( на родах була з свекрухою) ще я дуже не хотіла епідуралки( боялась за наслідки) того старалася терпіти. В 12:15 приблизно почали пробувати тужитися... я й не зрозуміла що вже пора родити... щастю не було меж. І на фоні схваток потуги були таким облегшенням ти просто хочеш тужитися і робиш це і нема тієї болі внизу живота. І за пару потуг о 12:30 народилося наше маленьке чудо 3.600 і 55 см. Я й думати не могла що можу такого хлопака народити) Перша думка була такою - то це не так страшно ... хочу дівчинку) . Не обійшло без розривів( зовнішні і внутрішні) . Роди то ще не кінець . Ось коли зашивали вже шви я вже не терпіла і кричала трохи від болі.
Висновок: рожаєте ви за 3 год чи за 13 год всерівно біль є , і я розумію що кожен по різному її переносить , але можна хоча б спробувати постаратися її перетерпіти. Ніщо не вічне . Та біль пройде... налаштовуйтеся на ці думки. І головне - дихати на схватки значно краще ніж кричати , рвати , бити і все таке!
Всім вдалих родів дівчатка!!!