Рівно рік тому, у цей час ще лежачи в реанімації, чекала на медсестру із візочком, де сопіло моє…

Рівно рік тому, у цей час ще лежачи в реанімації, чекала на медсестру із візочком, де сопіло моє щастя😌 реально рік пролетів дуже швидко😯 ми з Кирилком дорослішали обоє - і вже зараз мені здається, що покупати чи переодягнути малюка вагою 3.5 кг лєгкооо😅 тоді ж я боялася і трусилася😂 Завдяки йому я навчилася дивитися на світ іншими очима - очима мами😗 було багато чого, позитиву і моментів, коли серце стискалося у грудях, чекаючи, що ж тому лікарю знову не так😋 і коли температура сягала 38°С, я знала, що ніч буде безсонною, хоч чоло вже і холодне та я 100 разів торкалася його, щоб впевнитися в тому 😭 мені хочеться дати йому все і на багато більше ніж я можу😃

І нічого, що я вже як рік випала зі звичного середовища метушні, і за цілий день можу заговорити лише з ним - Кирилко моє все😊 і Я, як ніхто інший, йому потрібна, у нас це взаємно 💞