моя історія пологів.17-18 січня мене боліла нога так, що я не могла іти (я писала пост).19 січня я…

моя історія пологів.17-18 січня мене боліла нога так, що я не могла іти (я писала пост).19 січня я цілий день відпочивала, на вечір малюк був дуже активний ,бачила його п'ятку, яка не зникала по 5-10 хв.20 січня я встала рано все як завжди. Дивились з чоловіком фільм і тут мені так захотілось мужотерапії, доречі не погано вийшло😁чоловік якраз в цей день їхав на змагання на 3 дні аж у Дніпро і митпріквоуємся щоя врожу якраз в ці дні бо він боявся іти зі мною. ми пішли робити бутерброди. Тут я відчула біль внизу живота думаю:" а фігня минулого разу теж таке було"(також писала пост).В 13 год. чоловік поїхав,а мене продовжував боліти низ живота, як на місячні і тянуло у поперику.Я пішла гуляти з собакою і подругою, яка нещодавно родила.Вона мені каже :"ти скоро вже вродиш от побачиш". Біль не зникала і не наростала ,я не знала, що мені робити поговоривши ще з сестрою чоловіка я вирішила подзвонити до лікарки і спитати,що це може бути.набралась я сил і подзвонила розказала свої симпоми, лікар була у роддомі каже приїжджай подивимся тебе щоб за 30 хв була.і тут в мене починається паніка я швидко біжу у ванну роблю всі процедури.батьки хочуть їхати зі мною.я їм кажу нащо їхати я ітак зараз повернусь , в ітозі я беру одну сумку і з татом їдемо на таксі до роддому я відчуваю, що мене вже нічого не болить і дурна ,що їду бо всі вже переживають а то буде ложно. Там вже чекала мого чоловіка сестра Жанна ми з нею ідемо лікар мене дивиться на кріслі,а я їй ще кажу я напевно дурно приїхала розказую як провела чоловіка ,маю на увазі мужотерапію.А лікар мені каже в тебе отаке відкриття і показує ,а я їй це багато ??вона каже 5-6 пальців нікуди не їдеш йдем родити.я така в шоці, що просто і все мене оформляють, а я собі сміюсь і не вірю далі.помістили мене у родзал в 17 00 зі мною булу Жанна ми розмовляли дзвонили до родичів, слухали музику,згадували її роди так проходив час і нічого не мінялось.Лікар прийшла через годину відкриття було 7 пальців,води не відходили і тільки сказали, що будуть їх пробивати взяли всі інструменти води самі відійшли.оце я думаю повезло мені)))ще через годину лікар прийшла відкриття більше не було стояло 7 пальців. поклали оксотоцин і за 5 хв.в мене почались нарешті якісь схватки,а то я собі думала ,що в мене так і пройдуть роди з тією тянучою білью внизу живота і поперику.і тут почалось я сиділа на м'ячі схватки були кожні 2-1,5 хв. Для мене це було больно ну але терпимо.потім лікар подивилась і сказала тужитись над тазіком.чесно дуже важко так було десь 4 рази ,але пишучи я вже погано пам'ятаю це все.і тут вже я сідаю на крісло починаю тужитись мені тиснуть ноги до обличчя я не правильно тужусь в лице ,нічо не получається 3 потуги за схватку потрібно я 2 можу. так я десь раз 6 мучилась стан був ніби я в якомусь тумані лікарі всі, щось радять тиснуть мені ноги ,голову в мене не виходить я думаю скільки це буде продовжуватись мені кричать давай давай ще трошки і тут на живіт кладуть мій маленький комочок щастя я в такому шоці не вірю як я це зробила.його беруть мити, а мене починають зашивати бо я чуть порвалась і це було ще больніше чим родити і так довго .але серце гріло що недалечко миють і одягають моє чудо ,мого хлопчика.народився він у нас 20.01.17 в 22 50 з вагою 3200 кг і 52 см.все боліло так сильно, де шили, але коли принесли дитину біль забувається. перші 2 дні було важко все пекло і сидіти тиждень не можна, а зараз приємні заботи))всім легких родів і здоров'я. Р.С.Вибачте за помилки.