Моя історія пологів 🐣 Я писала попередні пости з питаннями про тренувальні схватки. Вони в мене…

Моя історія пологів 🐣

Я писала попередні пости з питаннями про тренувальні схватки. Вони в мене почались в 4 ранку. Заснути я не могла, періодично встановлювалася систематика і я, щоб перестрахуватись, пішла в душ і привела себе в порядок :) але думаю, вип'ю ношпу, щоб точно знати. Вона мені не допомогла, схватки продовжувались , але вже з різним інтервалом 😒 година 10 я заснула. Думаю, ну всьо. То не вони. При справжніх я б не вирубилась. Ха-ха. Наївна :) проснулась, а вони далі мене мучають. Головне періодичність то 15 хв, то 5. Год 6 я подзвонила до свого лікаря, який знову ж таки сказав випити ношпу і почекати годину. Якщо нічого не припиняється, іхати в роддом на огляд. В 9 вечора ми поіхали в роддом з чоловіком. Він злився, що я розказала мамі що іду на огляд. Мол скорше за все це тренувальні, навіщо щоб дарма хвилювалась.

Я його головне питаю, а вдруг справжні? Ти готовий? Не боїшся? Він такий "та нє, чого мені боятись. Я готовий, все гуд" 😄 ну його оптимізм мене вразив :)

При огляді сказали відкриття 3 см. Оформляємо. Мій чоловік з квадратними очима "як оформляєм?" 😦 я ще не готовий ))))

Я вам скажу, до години 11 вечора, ми хіхікали, багато розмовляли... мені запропонували знеболююче, я думаю, та ну в баню... все терпимо, переживу. Ага. 😕 поки мене не вирішили оглянути. Моі стабільні схватки почали збиватись і мені вкололи крапельниці, не памятаю яку саме, щоб посилити схватки. Вот тут почалась реальна жесть 😨 я, та, що казала, та я не буду кричати, та всьо буде спокійно... та, я не кричала. Просто роздирали руками шкіряний матрас і ламала чоловіку руку 😏

Ще ноги заставляли тримати в певній позі на боку, щоб швидше відкривалась матка... це піпєц. Мені вкололи ношпу, бо я думала, вилізу на потолок від ейфорії відчуттів 😳

То всьо тривало десь годину. Потім почались потуги.

Я не можу сказати, що це дуже болить, але відчуття розпирання просто жесть 😒

На протязі всіх пологів я була тормоз :) мені все повторювали по 2-3 рази, бо я просто не могла зрозуміти або почути. Мій мозок відмовлявся сприймати інформацію :)

Коли мені пояснювали як тужитись, я взагалі не могла врубатись 😄 вроді нічого складного - вдихаєш і невидихаючи тиснешся. Блін, до мене реально не доходила послідовність дій 😄

Весь цей час мій чоловік був поряд. Він гладив мене коли я стонала від болю... він допомагав при схватках просто нереально. Я не знаю як би я була без нього. Це просто нереальна підтримка!

До речі, конфузу, за який я так переживала, не було :) але навіть, якщо б був, то чоловік настільки перейнявся моїм станом, що він на це б і не звернув увагу.

І так, в 1:40 год 17.12.2016 р. Народився наш Дениско 😍 наш солодкий пончик 🍩

53 см, 3600 г.

Я просто не вірю, що це все було зі мною і що це все вже позаду :)

Усе було як в тумані і зараз я вже толком не памятаю тоі болі. Але однозначно скажу як усі - це все варте того носика, який зараз поряд сопе 🐭

Дівчата, не бійтеся брати чоловіків з собою. Я з самого початку була настроіна, що мій Віталік буде на схватках, а вже коли будуть роди, коли захоче вийде. Повірте мені, ніхто не лише свою дружину в такому стані з болем на одинці!

Всім бажаю легких пологів і спокійних малюків 👪😄😘