Історія пологів🐣 Багато букв 🙈 Напишу свою історію про вагітність та пологи. Історія позитивна, для…

Історія пологів🐣 Багато букв 🙈

Напишу свою історію про вагітність та пологи. Історія позитивна, для тих хто любить хардкор 😈 читати буде не цікаво 📖

Вагітність пройшла можна сказати ідеально: без токсикозу, ускладнень, різного роду болей та інших страшних речей, які трапляються з вагітними. Може пощастило, а може мій спосіб життя цьому зарадив. В свої 30 я більше схильна думати, що саме спорт, здорове харчування та здоровий глузд сприяли такому приємному перебігу 9 місяців вагітності.

ПДП ставили на 03.12, але Варя нікуди не поспішала, тому дали спокійно почекати ще тиждень. 09.12 жодних перейм та передвісників не почалося і я добровільно здалася на госпіталізацію в 7й пологовий на 42 тижні. Мене оглянули, дані УЗД в нормі, КТГ ідеальне, води чисті, пологові шляхи готові, шийка матки згладжена, м'яка, розкриття 4см. І лікарі, мабуть по добрій традиції, одразу вирішили відправити мене на пологовикликання. Я спочатку погодилась, а потім порадившись з рідними, вирішили відмовитися і зачекати пару днів, бо якщо все так добре йде, краще дочекатися було природнього запуску процесу пологів. Тим паче по всім стандартам можна спокійно чекати до повних 42 тижнів. З цього моменту я стала ворогом номер один для всіх лікарів, я щодня писала відмови, вислуховувала приховані погрози, які вони називали 'попередженнями' і намагалася зберегти свою нервову систему. Так я протягнула до понеділка 12.12, коли до мене прийшла вся комісія в голові з професором, знову по колу почали залякувати високим ризиком внутрішньоутробної смертності після 41 тижня і т.п. і в кінці додали, що якщо я не хочу слухати їх кваліфікованих порад, то можу збирати речі і йти додому ... :( вибору вже не було, довелося погоджуватися. Назначили амніотомію на наступний день на 07:00

13.12 о 7й ранку мене перевели в 12у пологову залу. Мій коханий чоловік Діма був з цього моменту зі мною. Там провели амніотомію, і дали 2 години чекати. Перейми почалися але не досить сильні, тому о 9:00 поставили окситоцин і тут стало веселіше 😯😧😱

Коли приблизно о 12 перейми стали настільки болісні, що я була згодна на будь-яке знеболювальне, виявилося що відкриття вже 9см, і для анестезії вже пізно, скоро потуги... Залишалось терпіти. Коли дозволили тужитися стало якось легше, бо продихувати перейми під кінець дуже важко 😤 коли мала почала просуватися, то вирішили зробити надріз, оскільки почало трохи рвати. Епізіотомію зробили як то кажуть 'без шума и пыли" з місцевим знеболенням, тому я нічого не відчула ( а от коли зашивали відчуття були неприємні 😖) сумісними зусиллями о 13:35 Варвара з'явилася на світ 🐣 я навіть не очікувала, що все станеться так швидко 🙈 Акушер та лікар, які приймали пологи, були дуже доброзичливі. Ходили перевіряли, пояснювали як правильно тужитися і це у них в нормі. Ми завчасно не домовлялися, народжували з черговою бригадою, але потім після пологів, звісно, віддячили всіх.

Але найголовніше, що Діма був поруч від початку і до народження нашої квіточки. Якби не він, то все це пережити та витерпіти було б нереально важко. Він допомогав не тільки морально, але і фізично. Коротше це словами не передати. Дівчата, якщо ваш чоловік хоче бути на пологах, не відмовляйтесь, не пошкодуєте.

#7роддом #историяродов #история_родов