Мій шлях до домашніх пологів довжиною в 5 років ❤( автор Yuliya Buchak) Перша вагітність, перші…

Мій шлях до домашніх пологів довжиною в 5 років ❤( автор Yuliya Buchak)

Перша вагітність, перші пологи, перша дитина – у мене вони виявилися суцільним експериментом, випробовуванням на міцність. Я вважала, що моє життя не повинно змінюватися аж ніяк. Працювала в офісі, викладаючись. Ну, з’явилася в житті йога для вагітних. Ось там і почали до мене потрапляти зерна єретичних знань. Але я продовжувала йти класичним шляхом в своєму виконанні активної майбутньої мами. Ані жодної прочитаної книги. Йога компенсовувала брак фізичних навантажень: всю вагітність я мріяла про біг та можливість стрибати. Чи чула я себе? Навряд чи. На 36 тижні ми домовилися з лікарем з пологового, що на іншому кінці міста, бо через знайомих були в ній впевнені: мені потрібні були вертикальні пологи, партнерські, перерізання пуповини після її відпульсування. Майбутнього тата інформаційно просвітлювала сама і він дивився YouTube, читав блоги. І ось цей день настав. Від самого початку все пішло якось не так. Перейми одразу були частими та затяжними. Таксі викликали, лікарці подзвонили, численні пакети наготували. В пологовий домчали швидко. Мене зустріли прокурені медсестри, що вимагали мого словникового потоку та підписів, а я не могла вичавити ні слова. Повне відкриття. Я народжую. А чоловік розраховується в цей час із таксистом. Чергова бригада лікарів оточила мене своїм базіканням на звичні побутові теми про зростаючі ціни, побут, що там треба приготувати своїм домашнім і т.д. У мене паніка. Мені бракує повітря. Вимагаю відкрити вікна. Пояснюю, що без чоловіка не народжу. Мене вкладають горизонтально на стільчику для вертикальних пологів. Я тримаю вертикальну оборону. Чоловік нарешті поряд. Його лякають, що дитина надто довго в мені, їй бракує повітря. Мене не слухають. Мені роблять епізіотомію. За 2 години 40 хвилин на моїх грудях лежала крихітна донечка вагою 2300, і я плакала не від радощів, а від болю за те, що втрутилися в мою цілісність, не дали можливість довести все самій до кінця, адже я хотіла та могла. А далі жахливий побут пологового в загальній палаті, тиском педіатрів, рекламні пакети з першим необхідним. Я втекла на другий день, бо не могла ані спати, ані їсти. Ми не були готові до такого розвитку подій.

Перші пологи стали причиною моєї затяжної депресії, образи на чоловіка, що не захистив, поштовхом для моїх інтенсивних пошуків себе в усіх напрямках. Проросли всі зерна, закинуті на заняттях з йоги для вагітних: сироїдіння, духовний розвиток, йога мандри. Я почала шукати відповідь, чому все сталося не так, хто винний, як уникнути цього іншим разом.

І ось друга вагітність. Я відмовляюся від офісної роботи, а з цим від стабільності та матеріального захисту. Багато читаю про досвід інших жінок. Роблю йогу для вагітних. Приміряю себе до домашніх пологів, бо в пологовий не хочеться взагалі. До того ж до медиків я по життю ставлюся з недовірою, бо саме колись мені поставили діагноз безпліддя. Тому до жіночої консультації встаю на 7 місяці, здаю лише мінімум аналізів, роблю одне УЗД і намагаюся відчувати себе.

Остаточне рішення про домашні пологи я прийняла сама на 8 місяці. Тоді ж чітко усвідомила одну істину – ВСЯ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОЛОГИ ЛИШЕ НА МЕНІ. Але я все одно почала шукати помічника з-поміж доул, духовних акушерів, повитух. Запізно почала, бо як раз серпень і період відпусток. Вартість послуг мене лякала. В середньому $ 1000 за право природніх пологів удома без жодних гарантій та відповідальності з боку майбутніх помічників. А до цього ще шалені списки того, що необхідно придбати. Тому я знову їду в той самий пологовий, домовляюся з тим же лікарем, але проговорюємо момент, що другий раз може бути ще швидшим, і як бути, аби була поряд саме вона. І все це всього за 2000 грн, які потрібно буде офіційно заплатити до каси за весь необхідний пологовий список. Я зважую, але відчуваю, що в пологовий я все одно не поїду. Мій 38 тиждень був в інтенсиві, бо не було, ані дому, в якому народжувати, ані партнера, з яким. Я хоч і жартувала, але вірила в те, що народити в полі, в машині, десь у дорозі для мене краще, аніж у пологовому. Я продовжувала зустрічатися з фахівцями з домашніх пологів, шукаючи свою людину. Це мала б бути саме жінка, яка розділяє мої погляди, готова не нав'язувати свої авторські методики пологового процесу і просто бути поряд. Але така все не знаходилася. Зате знайшовся такий чоловік. З першого слова його тембр голосу просто зачарував, добрі батьківські очі приголубили. Далі я не коливалася. Не шукала. А просто намагалася владнати побут. На 39 тижні відбулося диво. Перегортаючи в телефоні список книг у папці «дивомить», натрапляю на ще чомусь не прочитану книгу Грентлі Дік-Ріда «Пологи без страху». О Боже, де вона була раніше! Автор ще в 30-ті роки 20 століття відповів на всі питання природніх пологів, описав принцип роботи м'язів, взаємозв'язки всіх процесів під час пологів. Відверто, кращої книги я не читала до того. До того все було ізотерикою, досвідом інших зі своїми інтерпретаціями та обставинами. А тут конкретика – ВІДКЛЮЧИ ГОЛОВУ, АБИ ПРАЦЮВАВ ОРГАНІЗМ. Всю вагітність я вчилася розслаблятися: медитувала, робила йога нідру, в будь-яку слушну мить відключалася від довколишніх потоків, поринаючи в себе. А тепер я ще й знала, як я буду народжувати, я бачила цей процес із середини завдяки Дік-Ріду. Останній тиждень я візуалізувала майбутні пологи в деталях, відмовляючись від категоричності та концентруючись лише на головному. А головними для мене в домашніх пологах були ці речі:

1. Народжую я, тому слухаюся та чую лише себе

2. Жодного втручання в процес зі сторони

3. Дитинка одразу має потрапити на мої груди

4. Перерізання пуповини лише після відпульсування

Все інше було бажаним, але неважливим обрамленням. Наприклад, я хотіла пологи в воду, але в помешканні, де планувала народжувати, були регулярні перебої з гарячою водою, тож я була готова відмовитися від цього бажання. До речі, саме в день пологів гарячу воду вимкнули на тиждень. Словом, я готова була прийняти все, що б йшло не за планом, головними були вище зазначені чотири пункти.

А тепер про візуалізацію прекрасної картинки. Я бачила, як це буде: на світанку, коли лише прокидається все живе, з музичного оформлення чула спів птахів, медитувала та посміхалася з черговими переймами, спокійно та глибоко дихала ротом, жодних думок, окрім як про швидку зустріч з малятком, відсутність сумнівів, страху, болю. Ця картинка щоразу набувала конкретики та чіткості, її переглядала стільки, скільки було нагод.

Диво! Бо саме так усе й відбулося. Я народила на світанку під цвірінькання горобців-бешкетунів. Я відчувала кожен свій м'яз і могла розслабити чи напружити його. Я відчувала рухи дитинки, її стрімкість. Я народила сама за 40 хвилин без страху, без болю з тихою посмішкою, із заплющеними очима в медитації, з відключеною головою та спрямованим мислиннєвим потоком «я тебе ось-ось побачу, моє любе дитяко».

Рівно місяць тому здійснилася моя жіноча й материнська мрія. Я дала шлях донечці в цей світ зі світлом та любов'ю, зруйнувавши для себе всі забобони. Я народила традиційно, бо саме домашні пологи такими вважаю. Я би могла написати ще одну книгу, але вже досить того, що є. Окрім читання, вам вагітні жінки, потрібно ще й багато рухатися, відпочивати.

Майбутні мами, будьте свідомими, спілкуйтеся, а головне – вивчайте себе духовно та фізично. Саме через пологи та материнство ми відбуваємося як жінки.

Дякую Наталия Тарапата за те, що підштовхнула до того, аби я публічно поділилася цим своїм досвідом.

Маю надію, що він допоможе майбутнім матусям, підштовхне до чогось нового, або ж ствердить у їхньому намірі.

Буду рада, якщо цей пост прочитають друзі та підписувачі цих людей та спільнот Возрожденные Роды Александр Кобаса Lubov Mochalova Maria Mezhenskaya Надежда Зеленая Людмила Руммо-Бартенева Юлия Шушайло Миродара Ерко Анна Охремчук Елена Филипчук Рьяна Крошка Оксана Бобырь @prikosnovenie.odessa @doula.afpb

Усім світлого та відкритого дня 🌞!