Дивний допис) Було у вас таке,що після народження дитини,ви хотіли,щоб цього всього не було?Чи…

Дивний допис)

Було у вас таке,що після народження дитини,ви хотіли,щоб цього всього не було?Чи мріяли повернутися у безтурботну молодість?Можете мене закидати тапками,але у мене такі емоції виникають досить часто. Скажу зразу,що дуже люблю сина,він моє золото в весь свій час я проводжу з ним,досить різноманітно і цікаво доречі!ми часто подорожуємо,почали з 3-х місяців!були у всіх частинах Украіни(санаторії,моря,Карпати,Закарпаття,навіть в зоні АТО були місяць біля тата).Ми читаємо,співаємо,малюємо,танцюємо,ходимо в школу,басейн,тобто я вважаю себе хорошою мамою для свого сина.Але неправильні,не мамські думки у мене є.Скажу більше,любов до сина у мене виникла не зразу,така дійсно материнська любов.Спочатку були інстинкти:захистити,нагодувати,обігріти і т.д.Мені було дивно і неприємно:"як так?я ж досить добра,чуйна і до того ж до кісток альтруїстка,а до своєї дитини не відчуваю любові,тільки інстинкти?",-гризла я себе..ох як гризла.Мені хотілося назад(та й зараз хочеться),хочеться і хотілося просто побути самій,тихенько посидіти,не переживати і не хвилюватися як там мій Захар..Хочеться не поспати,як то часто пишуть мами,а просто свободи!

Стосовно любові до сина,знаєте коли вона прийшла?Приблизно,коли йому був рік.Коли він почав проявлять своє "я",ходити і по троху говорити...Я не знаю,яка правильна материнська любов,але моя любов не є фанатичною,я досить тверезо дивлюся на свого сина,я даю йому змогу бути самостійним(прикладом є те,що жодного дня я його не водила попід ручки,він просто взяв і пішов сам.Це не є моєю заслугою,він сам так зробив).Є багато речей,які він вчиться робити сам,я просто спостерігаю.І я тащуся,коли він сам досягає вершин над самим собою. Я його ні разу не вдарила.Хоча часто дуже хочеться дати по дупі.Я стараюся триматися більше в стороні,щоб він відчував свою важливість і в чомусь відповідальність.Я не можу з ним сюсюкати,бо мене просто бісить,коли з дітьми так говорять.Я його рідко цілую,він сам не дуже то любить,але іноді він розійдеться і виціловує мене 100 разів підряд)а я його))Я люблю його лишати з бабусею,бо мені треба від нього відпочити..Я так раніше цього стидалася,а зараз перестала!Нас обох такі стосунки влаштовують,мені час від часу потрібен час,щоб скучити(щоб ви розуміли це 3 рази в тиждень по 2-3 години),інколи лишаю його нас день в бабусі.І потім знову стаю гарною мамою,а він як завжди є найкращим сином.Я не боюся визнати,що мрію піти на роботу,бо дуже люблю спілкування з людьми,різноматність,та і роботу свою люблю.Я знаю,що буду скучити за сином і таким чином сосуд моєї любові буде наповнюватися..

До чого це я?Я хочу сказати мамам,які схожі на мене,що це нормальні емоції,що не варто їх соромиться.Вивільняйте їх,говоріть з кимось про це і тоді ви відчуєте,що знаходитеся саме в тому місці і саме в той час)