@zag_gi мабуть це неминуче!!))))зате ви є один в одного!!!найрідніші!!

@mamalina2, конечно, она воспринимала как должное, и меня всегда ругали за все, а ее ни за что, плюс еще меня за ее проделки. мы и ссорились и дрались, потом мирились, и она защищала меня часто от родителей, заступалась. Жалела)

Спасибо. Помощи нет , по этому в сад и пошли. А родственников ( маму ли тётю ) вызываю максимум на неделю , они из другого города. Так как лекарства, продукты не кому купить. Спасибо . Пусть ваши детки будут здоровы и помощь даже не нужна была 🙏🌺

@kisalu теж коли хворіла старша і підхопив молодший це був жах!!!!їм мама потрібна хоч розірвись))класно ,що у вас є допомога!!! в садочок боюсь як раз із-за інфекцій...Здоров'я вам і вашим малюкам!!!!!

@zag_gi, для меня первый ребёнок был адом, до сих пор помню первые 3 месяца мне они и сей час кажутся годами. Со вторым этого всего не было ( при том что старшая её заразила в 1,5 месяца и мы все болели) - опыт помог , и я настояла моим родственникам помогать на время болезней деток. Вот как-то по ощущениям легче. А по поводу ревности погодок, думаю она есть , но не такая выраженная и не такая сильная. И ребёнка до 2-х лет проще переключить или чем то увлечь, мир только познаётся. А вот по старше, к 3-м как у нас , это уже осознанная ревность с криками и истериками ,+ кризис 3-х лет. В общем развлекались. Сейчас все проще, стараемся всем уделить время и постоянно объясняем что любим обоих.

@mamalina2, старшую отдали в сад на последних месяцах беременность. Нам не помогают, я не представляю как бы пришлось с ними справляться. В те дни когда старшая болела и была дома, а когда они обое болели, и я одна это кошмар конечно. Ребёнка ещё хотим, но чуток позже. Хочу вернуть себя в форму.

бувають чудові виключення!!!!можливо,дійсно від батьків залежить,їхньої любові,якої вам вистачало сповна і ви не відчували конкуренції...Цікаво,а сестра як до цього відноситься,сприймає?як должне,що їй більше турботи,ласки,подарунків?

@mamalina2, мне было 6 лет когда родилась сестра, но я ее хотела и ждала. Никогда не ревновала, наоборот если ей было больше внимания, ласки, заботы, подарков воспринимала это как свою радость, как за своего ребёнка. я оставалась с ней одна и даже ночью. и до 18 лет она была моим хвостиком.

думаю, вона була б в любому віці.п просто в рік півтора дитина не так звикла,що вона єдина для мами і татка)В мене приклади в кумів рік і сім міс.різниця-ревнує ,теж період адаптаційний був ,мама бере меньшого старша кричить і показує ,,клади на місце,,.У моєї мами з братом різниця сім років,то вона каже,що було важко прийняти,і образи на батьків,що вони не люблять її і т.д. Важливо,щоб у мами й тата відновились ресурси для народження другої дитини і виховання вже обох.Я не була готова до другої дитини(як це не страшно зараз мені усвідомити)теж було важко з однією(ми самі виховуємо,про нянь і залишити на батьків- мови нема)..не уявляла як справлюсь з обома,зараз навіть соромно і неприємно за такі думки!!!!!ніякі тяжкості не порівняються з запахом малючка,з беззубою посмішкою,маленькими рученятами...коли вони обоє на руках..Це щастя подвійне!!!

@kisalu, @mamalina2 приятно слышать что вы хотите и третего тоже, что трудности не пугают. Для некотоых людей и одни ребенок становится адом (
Как вы думаете если бы разница была 1 - 1,5 года ревности бы не было?

@kisalu я з вами цілком погоджуюсь ,що легше бо досвід свіжий, з народженням другої дитини ти стаєш ,,супер мамой,,яка встигає ВСЕ і навіть більше))))!Для нас друга вагітність була дуже неочікуваною))!!І Донечка теж ,,подорослішала,, ...важко нам дався період адаптації...ревнує дуже і зараз.Перші місяці три ми не знали ,що з нею робити-істерика за істерикою ,важко їй було прийняти те,що вона не одна тепер,хоча готували її до появи малюка.Я через це дуже переживала,бо дитина реально змінилась-з життєрадісної ,веселої перетворилась на пасивну,аморфну,депресивну..зараз вже все стало на свої місця,але було дуже важко спостерігати за цими змінами.Ще я практично увесь свій вільний час посв'ящала донечці ,через це мені здається,що зараз я не додаю їм обом і це мене бентежить.Ще змінилось ставлення до старшої,якщо я до появи меньшого була ,,педагогічно правильною,,намагалась домовитись,порозмовляти, вмовити якщо щось мені потрібно-то зараз більш радикально-ставлю перед фактом або терором беру,або строжаю)) Донечка старається щось допомогти)))-маленька мама))
Не дивлячись на тяжкості (адаптація,бит, мало місця,п постійна не хватка часу)-Я не уявляю життя без цих двох маленьких зірочок!!!!Я щаслива,що їх в нас двоє!!! Я так зрозуміла ,що ви не проти третього малючка?))))Ми доречі теж!А ви будете старшу в садочок вести?

@mamalina2, Первое что изменилось и к чему я не была готова ( если честно, это для меня было шоком, и большим потрясением), когда после рождения второго ребёнка, приехала старшая с папой забирать меня из роддома, я увидела свою 2,9 малышку - взрослой ! Она стала взрослой, как в сказке, как в Алисе в стране чудес. Месяц, неделю, и даже 3 дня назад она была малышкой , а теперь у меня малышка на руках ( новорожденная) , а этот ребёнок (старший ) ВЗРОСЛЫЙ. После был период адаптации для всех, тяже он дался старшей, со временем привыкла. Но плюс большой в том что у меня был свежий опыт и здесь было конечно круто, не сравнимо с первым ребёнком. И теперь, я надеюсь , у нас будут ещё дети, и я не переживаю совершенно, думаю будет легче всего 😉. В отношении ухода за вторым ребёнком стало проще, не заморачиваюсь по мелочам совершенно. Мне бы тоже было интересно почитать ваш опыт🌺.

@kisalu мені цікаво!!!!в нас різниця 2 ,7

У меня не погодки, разница 2,9. Если интересно напишу.

И я 😅

послушаю))