Мама дочки-младенца

Не можу не поділитись. Ті, хто виріс у селі, зрозуміють😉

Не можу не поділитись.

Ті, хто виріс у селі, зрозуміють😉

"Щаслива збитошна пора"

Юрій Винничук

Ми бігали босими по дорогах, по травах і стерні, що цвиркала росою, і не знали, що таке кліщі. Ноги ледь не до колін були запацькані коров’ячими пляцками. Ми були вічно замурзані, заталапані, зі збитими колінами і ліктями, на яких запеклися струпи.Але жоден струп не залишався без нашої уваги – ми його здирали, не дочекавшись, коли відпаде сам. А коли розбивали палець на нозі до крові чи п’ятку пробивав іржавий цвях, ми витягали його пальцями, промивали слиною, прикладали немиту розжовану бабку, замотували лопухами і повійкою та й бігли далі.

Кісточки на кулаках теж були вічно розбиті, бо ми мусили битися і розбивали їх об чужі зуби. Нігті ми обгризали, а не стригли. До перукарень не ходили, в хаті завше була напохваті машинка. Але коли до фризієрні вирушав дідусь, вбравши свого старого анцуґа з камізелькою і дзиґарком, срібний ланцюжок якого звисав з кишеньки на животі, ми радо його супроводжували, бо там, у фризієрні, можна було вдихати чудові запахи і слухати захоплюючі історії та плітки.

Ми жерли зелені ябка, зелений аґрест, зелені сливки, грушки, абрикоси, виноград і не мали срачки. Ми тріскали огірки й помідори просто з грядки, закушували немитими трускавками, підбирали з землі морву і уплітали з апетитом.

Ми гризли макуху, вкрадену з воза, і крейду, жували смолу, розтоплену для асфальту, і живицю з вишень. Нас п’янили вихлипи з автобуса. Ми забігали ззаду і вдихали їх. Нам подобалися запах бензини і взуттєвої пасти, ацетону і лаку.

Ми лизькали приморожені шиби в хаті, в трамваї чи автобусі, лизали зимні мідні клямки і кульки на перилах.

Ми пили щойно надоєне молоко просто з відра, поверх піни часом плавали стеблинки сіна чи соломи, але ми на це уваги не звертали. Нам робили ґоґолі-моґолі з сирих яєць. Часом ми пили сирі яйка просто з-під курки. Ніхто не чув про якусь сальмонелу.

Ми не мили рук, погладивши кицьку чи песика. Ми не мили писків, коли нас песики й котики облизували. Ми цілувалися з телятком і козенятком. Виціловували курчат, каченят і гусенят.

Ми мандрували лугами, мочарами й лісами, ласували заячою капустою, суницями, грициками, смоктали сік зі стебел, нектар з кульбаби, чебрецю та різних квіток, навіть не задумуючись про те, що всі ці ласощі могли обцюняти зайці, собаки й коти.

Ми запихали стебла в мурашники і, коли їх мурашки покусали, облизували смачнющу мурашину кислоту.

Ми не любили яблук і черешень зі своїх садів, трускавки на чужих дачах смакували нам дужче за свої. Ми просто мусили закрадатися в сусідські сади, а то й навіть їхати на роверах в село і там драпатися на високі черешні. Інколи нас ловили і били кропивою. Ми крали колгоспну конюшину, сіно, буряки і капусту для кріликів. А бувало, що за ті свої наскоки діставали порцію солі в дупу. То колгоспний сторож стріляв зі своєї старої фузеї. Потім доводилося відмочувати дупу в мидниці з теплою водою.

Ми пили пінки з пива і шампанського, таємно цмулили домашнє вино з бутлів, пробували на смак коньяк, курили скруцлі з сухого листя, з чаю і сіна. Бавилися в індіянців і курили люльку миру – насипали тютюн у ямку в землі, запалювали, пропихали крізь землю соломинки, лягали довкола і курили, не затягуючись, бо не вміли.

Влітку ми купалися в бляшаних баліях, які ще зранку наповнювали водою, щоб вони нагрілися від сонця. Раз на тиждень ходили до лазні. В одній кабінці милися тати з хлопчиками, а в другій – мами з дівчатками. А часом задля економії ще й з сусідськими дітьми.

У нас не було телефонів, тому ніхто не міг нікого попередити про свій візит, та й ми не могли. Двері в нашій хаті завше були відчинені. Сусіди приходили то за сіллю, то за сірниками, то поговорити, то подивитися єдиний на всю вулицю телевізор. Бабуся завше вбирала до телевізора хустину і чемно відповідала на привітання дикторки. Ми знали, що на обід у сусідів, а вони знали, що на обід у нас. Ми часто ходили в гості й приймали гостей у себе. З сусідами вирушали на пікніки, на річку, на гриби. Ті посиденьки за розстеленою капою з закусками і напоями неможливо зрівняти з теперішніми фуршетами.

Купаючись в озерах і ріках, ніколи не боялися ненароком заковтнути воду. В річці могли киснути годинами. Ніхто тоді не думав про те, що у тій воді можуть бути якісь небезпечні речі – сики водяних щурів, корів і коней, бруди з помитих машин. Ми запихали руки в глибокі нори під берегом і ловили риб і раків, не боячись, що якась холєра нас хапне за пальці.

Ми любили спати в садку на розкладачках разом з котами. І комарі нам не докучали.

Ми вибігали роздягнені взимку на мороз і качалися у снігу. Хотілося застудитися, лежати в теплій хаті і не ходити до школи. З цією світлою метою ми вдихали морозяне повітря на повні груди і їли сніг. Правда, сніг ми їли й просто так, без бажання застудитися. Сніг нас не брав. Поверталися ми з санок і нартів мокрі, як хлющ, часом з зашпорами у пальцях.

Ми всі страшенно любили хворіти на застуду. Але це щастя траплялося рідко. Тому таємно нагрівали градусника в гарячому чаї. І з насолодою потому пили настій алое з медом і чай з трав, мужньо терпіли гірчичники і не менш мужньо сьорбали гаряче молоко з содою і маслом.

Ми стрибали з дерев, з повіток і хлівів з парасольками або без. Гойдалися на гілках і молодих деревах, переходили, зажмурившись, вузенькі кладки. Ми не боялися ні висоти, ні глибини. Цей страх прийшов значно пізніше.

Ми провалювалися під лід і у вигрібні ями, падали на паркан з ровера, роздирали колючим дротом руки, ноги й обличчя.

Ми тягли з хати старі лахи, коли чули торохтіння возу лахмітника. А він нам давав за них глиняні свищики. Ми обступали точія ножів і слухали, як диркотить його станок. Ми визволяли з кліток собак, яких упіймали гицлі.

Ми любили велелюдні ярмарки за містом. Одного разу мені дали батьки три карбованці, щоб я купив собі якісь ласощі, а я купив поросятко за три гривні. Разом з мішком. І треба було бачити, як я ніс того кувікаючого лантуха на плечах, вбраний у чистеньку білу сорочечку.

Ми робили збитки – перетягали вечорами вулицю нитками, серед ночі кидали кицьку у чиюсь відчинену кватирку, забивали цвяхами фіртку, писали на парканах «Фантомас» і чіпляли до авт бляшанки, аби вони торохтіли. Ми запихали соломинки жабам в дупу і надували їх.

Ми мали дитинство, якого тепер не має ніхто.

Дівчата у мене питання до всіх з західної України, звідки така зневага до приїждих з Києва? Я зараз в Тернополі і мій чоловік на другий день пішов до терроборони, допомога їм потрібна була лише фінансова і чоловік витратив немаленьку суму. Я намагаюся зняти квартиру в два три рази дорожче за оголошену ціну, а мені відмовляють одразу як я кажу що ми з києва. Де елементарна людяність?? Де той братьский дух і повага до горя? Я ж не приїхала сюди дити безкоштовно чи відбирати чийсь хліб! Я дуже засмучена відношенням, миивсі одна нація і я була до такого не готова…

Дорогі матусі! Новий рік наближається і нічого не зможе його зупинити.

Дорогі матусі! Новий рік наближається і нічого не зможе його зупинити. Ми хочемо офіційно організувати велику акцію Секретний Санта на весь Мамлайф з десятками тисяч учасників. Для тих, хто не знає, акція Секретний Санта заключається в наступному. Всі учасники публікують приватно, в певну форму свою поштову адресу. Далі, в призначений день адреси перемішуються та роздаються у випадковому порядку. Кожен учасник отримує чийсь нікнейм та його адресу. Задача кожного учасника (кожного Секретного Санти) — не видаючи себе, вивчити профіль того, кому він буде дарувати, і подготувати цікавий новорічний подарунок для цього користувача та його дитини, написати теплі вітання. І в зазначений період відправити цей подарунок поштою. Після чого, в ідеалі, всі учасники повинні отримати подарунки-сюрпризи від своїх секретних Сант в перед- чи післяноворічний тиждень (в залежності від графіку работи пошти). Ми протягом тижня напишемо правила участі, в яких встановимо період подачі заявок та відправки подарунків. З очевидних правил — учасники повинні мати аккаунт, в якому є записи опубліковані пініше 13 листопада (щоб відсікти реєстрацію нових аккаунтів лише для акції та збору подарунків). Напевно, всім учасникам з закритими профілями, треба буде зробити публічними декілька дописів про себе, щоб про них можно було щось дізнатись тим, хто готує подарунок. З тих правил, які треба обговорити: 1. Користувачі перемішуються лише в рамках своїх країн, щоб не оплачувати міжнародні відправлення. Вірно? 2. Чи треба при міксуванні враховувати дружбу та підписки, щоб по можливості отримати подарунок від того, хто підписаний на тебя, чи, навпаки, не треба — тоді подарунок може прийти від зовсім незнайомої людини, з іншого куточку країни, і це буде ще цікавіше — ще більше всі перезнайомляться. 3. Чи треба при подачі заявки вказувати діапазон приблизної вартості подарунка, який учасник може собі дозволити — щоб намагатися зробити так, щоб отримати подарунок приблизно рівноцінний тому, який відправила сама? Чи не варто так сильно з цим заморочуватись— важлива увага, сюрприз та теплі слова? 4. Якщо є побажання від досвідчених Сант — пишіть та обговорюйте в коментарях. Ми зробимо спеціального бота в особистих повідомленнях, який надішле учасникам адресу на яку треба зробити відправку, якому потім треба буде підтвердити відправку посилки та який сповістить, що й ваш Санта вже надіслав подарунок.

А чо ніхто не питає, що на 2 рочки подарити?? Чи я прогавила. Нас тут 2хлєток скоро багато буде)) Вже з наших є пару…

А чо ніхто не питає, що на 2 рочки подарити?? Чи я прогавила. Нас тут 2хлєток скоро багато буде)) Вже з наших є пару красоток) І так епічне питання😆 що заказувати на 2 рочки?? ( вєлік з ручкою і самокат з ручкою буде само собою, 2 каляски для кукол є 😂)

Дівчата, привіт! Як справи у вас? Я думаю все ж ми поїдемо з донькою з України. Буду дуже вдячна , якщо поділитися…

Дівчата, привіт! Як справи у вас? Я думаю все ж ми поїдемо з донькою з України. Буду дуже вдячна , якщо поділитися враженням від країни в якій ви перебуваєте, збираю інформацію. Була впевнена, що зупиню свій вибір на Іспанії , подобається їх школи ( з 4 років) по відгукам також, клімат . Але пишуть, що соціальне житло вже там дуже довго чекати , а знімати важко знайти, бо українцям не хотять здавати навіть якщо платити наперед на півроку-рік. Може відіграє роль, що я одна з дитиною і це може стати причиною. Ще по відгукам Німеччину хвалять, але теж як пощастить, можуть поселити в холодному заводі, що може коштувати здоров’я. Буду дуже сильно вдячна за будь яку інформацію💛 В будь якому випадку зі святом Покрови і хай ваші дітки завжди ростуть в мирі 🕊

Привіт) Ми знаємо, що в нашому додатку зареєстровано багато не просто мам, а мам-психологів, педіатрів, консультантів з…

Привіт) Ми знаємо, що в нашому додатку зареєстровано багато не просто мам, а мам-психологів, педіатрів, консультантів з ГВ та ще багато інших спеціалістів, які б могли допомагати своїми порадами та постами👍. Тому ми хочемо запропонувати цікаву ініціативу😊: якщо Ви маєте відповідні знання (та можете підкріпити їх документально) пишіть нам в особисті повідомлення (mom.life_ua), а ми додамо до Вашого профілю «бейдж» на якому буде позначено Вашу спеціальність.