Сьогодні зранку вийшла з дому і подумала, що не хочу в парк і в ботсад. А хочу сюди. Півчаса йшла з…

Сьогодні зранку вийшла з дому і подумала, що не хочу в парк і в ботсад. А хочу сюди. Півчаса йшла з коляскою, дійшла) Сижу згадую, як бувала тут в різних життєвих ситуаціях, в різних настроях, з різними людьми... Ці люди майже завжди були тут для мене зайвими (крім, хіба що, двох). І завжди це місце мене заспокоювало. А тепер я вперше тут з нею. І знаєте, що? Магія цього місця вже не діє. Бо мене просто більше немає чого заспокоювати, розраджувати. Всередині спокій і тихе щастя. Воно не залежить від місця і інших зовнішніх обставин. Бо вона поряд. Тихенько спить і іноді усміхається крізь сон. Я більше ніколи не буду самотньою. Я мама) I'll never be the same, because of you...😌