Свою історію назву " 271 день в очікуванні нашого маськи". Якось я вирішила провірити чи на 14 день…

Свою історію назву " 271 день в очікуванні нашого маськи". Якось я вирішила провірити чи на 14 день в мене наступила овуляція і через 3 дні я реально відчула що в мені зародилось нове життя. З мене навіть подружка сміялась що так бистро я не відчую вагітності. Мучилась я днів 10, купляла майже кожен день тести, і бачила ту саму невидиму полосочку, яка з кожним днем ніби проявлялась і всі з мене сміялись. І нарешті моі здогадки єлі просвітились. Я вирішила зустрітись зі своєю Г.( до речі та що робила КС) позвонила і навіть нічого ще не встигла запитати, як вона у відповідь : " я знаю ти вагітна, бо ти мені снилась")))))). Ну і ми почали рости в животику. Для мене вагітність з другого триместру стала важкою, постійно тонус, треніки, і сил зовсім не було. З 34 неділі матка моя Г. не сподобалась - вона сама вже переживала щоб я не родила передчасно, але лежання з утрожестаном до 37 нед. допомогли. Ну і настала повна 38 неділя і ми в понеділок 30.11 поіхали вже з речами в роддом 3 м.Вінниці. З Г. планували КС на наступний день, тобто на 01.12.15. Приіхали в приймальне відд., мене поклали у відділ. патологіі вагіт. Я вибрала платну палату- дівчата це супер, всі умови що треба для вагітноі в очікуванні є. Мене подивилась на кріслі зав.від. (Бардаш Леся Юрівна - як людина і лікар просто супер) шийка матки зглажена, відкриття на пів пальця - короче я була готова до родів в любий момент. Потім був консиліум врачів і вони моі плани змінили всчент- з 01.12 перенесли на 04.12 , в мене вдома ще 6 річна принцеса за мною скучає. Ну настав день операціі, все пройшло добре, я вже 100 раз писала і пишу 101 - що весь персонал від санітарки і до нач.меда який був присутній на моій опер. знають чого вони там знаходяться, професіонали своєі справи. О 9:50 ранку виняли мого Андрюшку з вагою 3540 і зрістом 52см, доречі моя донечка родилась 3550 і 52 см.Відійшла від спинального бистро через дві години, в цей час постійно зі мною була медсестра яка підтримувала і ні на секунду не оставляла.Потім перевели до реанімаціі, де ще через 2 години я вже почувала себе міні живчиком. У 20 год. я вже лазила по палаті більше години - пила легку заварну каву, жувала жуйки і стаканчик кефірчику випила перед сном. За цей період мені 2 рази приносили моє сонечко, було тяжко з ним роставатись на цілу ніч , але я добре відпочила і сьгодні мене мають перевести у палату і почнеться нове життя моєі новоі сім'і. Ху настрочила свою історію)))) і ще ляжу покимарю)))))