,Історія моїх пологів. Отже, йшов 41 тиждень моєї вагітності, а мій малюк не хотів народжуватись. Я пішла на останній…

,Історія моїх пологів. Отже, йшов 41 тиждень моєї вагітності, а мій малюк не хотів народжуватись. Я пішла на останній візит до Г і вона сказала зробити ктг і лягати в пологовий будинок в патологію, щоб мені стимулювали пологи. Мене положили в лікарню в середу 27.05. Лікар оглянула мене, сказала, що шийка матки ще не готова і напевно чекатимем до понеділка, а там вирішим, що робити. Два дні я бродила коридорами лікарні, плакала, бо важко мені перебувати в лікарні без діла. Вранці 29.05 я відчула легкий біль як під час місячних. Щоразу він наставав з більшою інтенсивністю. В 15.00 про всяк випадок і через те, що я почала наполягати мене перевели в пологову палату, приїхав мій чоловік і підтримував мене. Незнаю, чи витримала б я без нього, бо болі були сильними і весь час він тримав мене за руку. Я так стискала ту руку, що думала, буде перелом. В 19.00 прийшла лікар, оглянула мене і сказала, що все, будем народжувати. Перевели мене на крісло і десь після 7 потуг я народила мого хлопчика. І біль у кріслі взагалі не відчувалась. Можна сказати мої побоювання не виправдались. Як тільки я народила, я сказала, що ще народжу дівчинку. І це не так страшно. Після пологів одразу з'явилось багато сил і я ще довго шуткувала і спілкувалась з акушеркою, яка виявилася прекрасною людиною.