Мамлайф — приложение для современных мам

А пам'ятаєте флешмоб #історіякохання? Чи цього року лише …

avatar
А пам'ятаєте флешмоб #історіякохання?
Чи цього року лише телефони і квіти постять?

Ну що ж буду першою. 💃
Розкажіть, як, де і при яких обставинах ви познайомилися зі своїм чоловіком. Розкажіть вашу #історіякохання.

👆 у нас все банально як білий день, ми познайомилися на роботі ось в такий спосіб (уривок з однієї книги, яку колись я обов'язково допишу) 🤷 :

Це був самий звичайний осінній день. Вулиця переливалась барвистими кольорами…жовто-червоні листочки літали від подуву вітру…було приємно тепло, але інколи вітерець підганяв трохи прохолоди…  Вона бігла з роботи на вечірнє навчання. В її голові, як завжди було повно ідей, одна ідея змінювалась іншою, а та ще новішою. Марія інколи сама не встигала за ходом своїх думок. Вона завжди була творчою особою, а в силу цього дуже неорганізованою. Про неї завжди казали – дівчина-вихор, налетить змете все з ніг до голови і далі побіжить. Це саме сталось і того дня.

Марія поспішала на навчання, того дня вона пізно вибігла зі школи, де працювала перший рік вчителькою . Їй було лише сімнадцять, але ніхто їй не давав менше двадцяти. Вона була розумна не по рокам, завжди тягнулась до старших, з однолітками їй було не цікаво. Вона навчалась в педагогічному коледжі, закінчила другий курс, коли вирішила піти працювати паралельно у школу. Вона ніколи не уявляла себе вчителькою, але це була єдина робота, яка не заважала її навчанню. Кожного дня, після шостого уроку, Марія вилітала стрімголов зі школи і їхала прямісінько у коледж, де перебувала до пізнього вечора. Навчання їй давалось легко, але поєднувати його з вчительською роботою було катастрофічно важко. І ось, сьогодні, її знову викликав директор до себе, детально пояснивши, що в її обов’язки входить щомісяця перевіряти зошити учнів. Марія це розуміла, але їй просто було ніколи це зробити! Контрольні роботи, курсові, семінари, ще й поурочні плани… вона вже не пам’ятала, коли останній раз добре спала…Але кого хвилюють проблеми інших?! Саме ця розмова з директором вибила Марію із її звичайного графіку, забивши голову цілою купою непотрібних дрібниць. Вона взяла під мишку пачку зошитів, які їй щойно вручив директор і вибігла на вулицю. Свіже повітря розвіяло її хід думок і вона побігла у перед, не оглядаючись по сторонах. Як раптом щось різке і сильне збило її з ніг, зошити розлетілись по сторонам. Марія сиділа на асфальті і дивилась на винуватця бунту – це був він.

Він тихий, спокійний, урівноважений. Завжди все сплановано і розраховано на перед. Він ставить собі нагадування на телефоні , щоб нічого не забувати та все встигати. Він прокидається за три години раніше, ніж йому потрібно вийти. Він ніколи не запізнюється, нічого не забуває. У всьому, що робить серйозний, принциповий і консервативний (у повному змісті цього слова). Він терпіти не може, коли ним маніпулюють. Саме через це нещодавно розлучився з коханою дівчиною. Йому здавалось все було ідеально, вони прекрасно розуміли один одного, їм було завжди добре разом. Він не поспішав з рішеннями, здавалось, ще не настав їх час. Як ось одного вечора його чекав ультиматум: весілля чи розлучення і речі твої вже спаковані. Він вибрав другий варіант, хоча розлучатись йому зовсім не хотілось – така постановка питання була для нього повністю неприйнятна. Він думав вона одумається, заспокоїться, але дівчина попалась горда. Йому ж не дозволяли принципи поступитись, це ніби втратити частинку себе.

Йому було важко змиритись із розлученням, але разом з тим, якесь несподіване відчуття легкості наповнило його тіло. Вони вже не жили разом довгий час, а він й далі продовжував їздити на роботу, поруч з будинком колишньої пасії. І хоч ця робота його давно не влаштовувала, він робив це за звичкою, інстинктивно, просто тому, що будь-які зміни йому були не по душі.

І ось, одного разу, повертаючись на роботу після обідньої перерви, щось незрозуміло швидке і сильне звалило його з ніг. Він подивився, а поруч з ним сиділа на землі втомлена дівчина. Її волосся було скуйовджене, повсюди валялись розкидані зошити, а вона просто сиділа мовчки на землі і дивилась у небо. Минула секунда часу, Міхаель лиш встиг подумати про те, що саме з ним сталось, як дівчина почала раптово заливатись від сміху. Вона сміялась так голосно, радісно і щиро, що Міхаель і сам почав посміхатись.

Привіт! – вона промовила, продовжуючи шкіритись від сміху.Привіт!- відповів Міхаель і подивився їй у очі, й потонув у них. Це була ВОНА!!!

Комментарии

— Я в 2013 году разошлась с гражданским мужем (11лет прожили) и работая в саду воспитателем меня посылают на курсы повышения квалификации в Донецк, там познакомилась в общаге с девушками они подрабатывали нянями в семьях и посоветовали агентство и я пошла и подала заявку на работу в семье няней с проживанием. Через неделю после окончания курсов, приехала домой и решила взять отпуск и поехать к бабуле и дедуле, собрала вещи и мне позвонили из агентства и сказали что есть семья они ищут няню с проживанием, живут с мая по сентябрь в Ялте а с октября по апрель в Киеве. Я поехала на собеседование и через 3 дня уехала в Ялту, лето пролетело и мы все вместе переехали в Киев, неделю работала без выходного и потом с сотрудницей (бухгалтером) своих работодателей пошли перед выходным вечером в кафе- пробовать первый раз суши и пили вино, домой когда надумали ехать вызывали такси, но нам перезвонили и сказали что свободных машин нет.((
Мы решили подойти на Майдане и спросить у таксистов что стояли там за сколько они могут нас отвезти, по тарифу нам девушка оператор сказала 46грн и мы расчитывали ну приблизительно на 50-70грн не больше, стояло возле главпочтампа 3 машины, один из таксистов отъехал пока мы шли и осталось 2. Один молодой и как нам показалось не очень симпатичный а второй в постарше но симпотюлька.))))
Подошли, спросили сколько будет стоить и нас ошеломил ответ 120грн. Я ответила: ты че дядя Охренел тут ехать 10минут. Он сказал если не устраивает вызывайте такси. Мы позвонили в другую службу, подождали и нам опять ответили нет свободных машин. Пришлось подходить снова к элитным)))
Короче говоря сошлись на сумме 100грн ведь домой нужно ехать. )) По дороге познакомились с этим постарше мужчиной и так как мы выпили вина то я набралась наглости и попросила его номер телефона)) Он спросил мой номер тоже.
Как говорит моя тётя- если нет отношений то все равно мужчина нужен для здоровья))))))
Я вспомнив ее слова подумала что симпотичный мужчина и почему бы и нет. На следующий день он мне позвонил и предложил провести экскурсию по вечернему Киеву, я согласилась и после этой экскурсии, в следующий свой выходной а он у меня был один в неделю мы поехали с ним на рыбалку, жарили шашлык и пили вкусненькое вино. Пол года или даже 7 месяцев мы видились по вторникам и очень редко в выходной, а потом я перевезла свои вещи и стала ездить на работу уже от него.)))))
Семья в которой работала переехала в Ялту на постоянно и мне пришлось искать новую работу, так как с этим мужчиной я поняла что хочу с ним прожить до конца своих дней. Во такая история и еще если б не он то я б наверное не стала мамочкой, ведь не каждый мужчина согласится пойти на ЭКО и уговаривать жену что пора обращаться к репродуктологу а не тешить себя надеждой что все само случится и что поможет обычный гинеколог. 2 года назад 14 февраля я сделала тест и он показал // долгожданные полосочки.))
Вместе мы 6 лет и у нас уже сыночек.
В следующем году даст Бог займемся планированием второго ребёночка. ))

— @nikki_bangkok я також мрію жити в Італії або Греції. ❤️
Теплі країни Мені більше пасують 😂

— @_mariia_ це справді доля❤️ то дідусь так і не дізнався, що ви обрали саме того нареченого?

— Так і не дізнався. Але все ж сталось так, як він захотів. А свекруха мені говорить, що й подумати тоді не могла що я буду її невісткою, так як я народилась через 3 роки після цього.

— Мій дідусь був майстром і його попросили контролювати хід будівництва. В цих людей був син, якого мій дідусь дуже полюбив, і сказав йому такі слова: я б дуже хотів мати такого зятя, як ти, але в мене немає для тебе внучки ( я тоді ще не народилась ). Колись я йшла в магазин і побачила свого майбутнього чоловіка, і він мені дуже сподобався. Пройшло декілька років і я його ніколи не бачила в нашому місті, як виявилося пізніше, він працював і жив в іншому місті, а коли я його побачила, то він приїхав у відпустку додому. І тут я з подругою гуляла, і зустріла свого сусіда, який в цей час вийшов з ресторану з друзями (в них був мальчішнік) і я зупинилася поговорити з сусідом і побачила його🤩 Пройшло 2 дні, і мій сусід до мене дзвонить і каже, щоб я з ним поїхала він купить собаці їсти і назад. Я звичайно не хотіла їхати, але він був дуже наполегливим, і я здалась. Приїжджаємо ми на фірму до нашого спільного друга в якого тоді був мальчішнік,( я доречі також йшла на це весілля, так що в мого чоловіка шансів не було, це доля😂 ) і тут я знову бачу його🤩. Додому я вже не спішила🤣 Так ми познайомилися з ним (нарешті 😂) Він взяв мій номер телефону, а подзвонив через 2 дні і запросив на побачення, я звичайно летіла на крилах😇 з цього дня ми почали зустрічатись. Чоловік мені признався, що коли мене побачив, то я йому також дуже сподобалась, але він не знав, як до мене підійти, і придумав план з моїм сусідом і другом. На весілля друга, яке було за тиждень після нашого знайомства ми вже йшли як пара. І рівно за рік в липні ми з чоловіком одружуємося 😊 Мені здається я йому послання з небес 😇😂 Цього року ми святкуємо 15 років подружнього життя, у нас 3 прекрасні донечки, і власний будинок, який збудував мій чоловік. І я дуже його кохаю, і з небес все ж таки він мені посланий. Дякую Богу за найкращого в світі чоловіка. Він моя підтримка, опора і любов ❤️ він в діти моє все💕

— Вау! Дуже гарна історія. ❤️ А що з дідусем? Ваш чоловік і виявився тим хлопчиком, який сподовся вашому дідусеві?

— @l0llipop так, мій чоловік це той самий хлопчик) а дідусь мій помер коли мені було 7 років.

— Супер Истрия 👏👏👏❤️❤️❤️

— А я как раз сегодня написала у себя на страничке как все началось😌❤️

— А ви швидкі 👍то у вас подвійне свято? :)

— Мне кажется , что сейчас в современном мире интернетов и соц. сетей банально, как белый день это именно знакомство по сети :) а если оно произошло в реале это прям необычно-романтично.
Я с первым своим мужем например познакомилась на сайте знакомств мамба , в далеком 2004 году. А в 2005, когда поехала с родителями , в их рабочую поездку в Милан, познакомилась со своим вторым мужем , сама того не зная на тот момент естественно. Он жил в Италии и работал там баером, много лет сотрудничал и дружил с моими родителями. Мне было 18, ему 33. После знакомства у нас были разные пути и разные жизни. Он женился , я вышла замуж. Иногда мы перекидывались парой фраз в фейсбук и пару раз виделись, когда он приезжал к родителям по работе. Спустя 10 лет после нашей первой встречи, накануне 14го февраля 2016 года , он мне опять что-то написал на фб, перекинулись парой фраз. 14го вечером опять получаю от него смс, слово за слово и мы прообщались до самой ночи. Он был удивлен что я не в отношениях и предложил свою кандидатуру , сказав , что как раз сейчас разводится. С того дня мы можно сказать больше не расставались, переписывались с утра до ночи и через полтора месяца встретились в Киеве. Он жил в Италии , мы пережили его долгий развод , для меня это было очень тяжело , так как у них была одна жил площадь с бывшей женой, пережили отношения на расстоянии. Когда-то я перестала в них верить, а сейчас очень даже. Покатались год друг к дружке и стали жить в Киеве , еще через год расписались. А еще через год родилась наша Мони :) и вроде бы сегодня только 4 года как мы вместе, а как будто мы вместе всю жизнь 🤍

— Дуже романтична історія ❤️а чому не лишились в Мілані?

— @l0llipop, на тот момент муж закрыл ресторан в Италии , так как было не выгодно там его содержать , там сейчас в стране кризис , который сказывается на всем. Налог за одного наемного рабочего государству составляет 100%, т.е. например если у него официант получал 1000 евро в месяц , то государству за него он должен был отдать так же 1000 евро. В итоге работы на тот момент не было, с моды он уже давно ушел, т.к. в том направлении тоже не фонтан дела. Поэтому оставил все там, дом , машины 🤪 ну или если быть точнее продал за копейки бывшей жене , которая осталась в Ита, а сам уехал в Украину. Типа тут можно заработать и потом уехать в Европу , рассматривает Испанию, вроде как там получше обстоят дела с налогами и уровнем жизни. Хотя Италия и для меня и для него всегда будет ван лав 💚🤍❤️ может быть, когда нибудь вернемся и туда :)

— Мы познакомились 8 лет назад в ВК. Я написала первая, так как проскользнула мысль - хороший парень, надо брать🙈🙊🤦. Встретились на ост трамвая Индустриальная😆, с тех пор, как ругаемся - я говорю, что лучше б не приехала тогда на Индустриальную, а он, что лучше б не пришёл ( а потом вспоминаем всю романтику молодости, и забываем, что собственно ругались)))).
Мы разные. С разных семей, где разные семейные традиции и ценности. С разным уровнем образования. У нас разные любимые фильмы и разные любимые песни. Мы по-разному понимаем этот мир. Но между нами есть невероятное притяжение и желание делать друг друга счастливыми.

— Ви наче описали мене з чоловіком, ми теж з різних планет і з різним баченням світу. 🙈

— Залюбки почитала б твою книгу 😉
Наша історія знайомства й кохання була би банальною, якби не одне "але")) Він - родич моєї колишньої подруги. Приїхав у Харків на сесію і ми зібралися компанією погуляти в парку - атракціони, кафешки... Там Купідон і вирішив трохи розім'ятися)))) Все б нічого, але то був 2014 рік. Я люблю свою країну і мені болить все те, що в нас відбувається. Він - громадянин РФ. Здавалося б, на тому й крапка, але я дала йому шанс. Вважаю, що не буває поганих націй, бувають погані люди. Саме в той час їм закривають в'їзд до України і він не може до мене приїжджати, тож через вихідні катаюся туди я. Їздила зі сльозами на очах, особливо коли проїжджали блок-пости - відчувала себе зрадницею... Але ж кохання... Спочатку він умовляв мене переїжджати до нього, але я цей варіант відкинула одразу. Одружилися в Харкові, тут народилася Віка, тут купили квартиру. Це - моє місто, моя батьківщина і саме тут моє місце. І я дуже рада, що він це зрозумів і підтримав мене.

— А це реально круто! ❤️ А як родичі чоловіка сприйняли його переїзд в Україну? І як ви взагалі розмежуєте політичні питання, наприклад, на сімейних застоллях? Напевно, це дуже важко!? Чи ви не часто зустрічаєтесь всі разому?
Про такі історії колись писали воєнні романи. ❤️

— @l0llipop вони, звичайно, цього не хотіли, бо по телевізору ж кажуть, що на Марсі (закреслено) в Україні життя немає. 🤦😂 Але, на щастя, в нього є своя голова. Його родичі до нас не приїжджають, лише мама кілька разів, та й то давно. Ми з Вікою їздили туди два рази на рік на пару тижнів. А зараз я працюю і в мене є залізна причина, щоб не їздити))) Я не люблю там бувати і намагаюся цього уникати. Про політику ми з ними не говоримо, я відразу дала зрозуміти, що з ними нічого такого обговорювати не буду. Вони не прихильники ВВП, але телевізор дивляться, а там таке лайно у вуха ллється, що в мене волосся дибки стає. Ми в принципі такі різні люди, що спілкування і без політики не дуже клеїться))) Мені з усієї їх великої родини найбільше подобається дружина брата мого чоловіка. Я йому про це сказала якось, а він сміється, каже: це тому, що вона не наша))

— Ой, целый день сегодня ищу такие посты) спасибо!

— Дуже приємно ❤️ а як ви познайомились з чоловіком?

— @l0llipop настроила уже по #iсторiякохання

— Я проста дівчина з села в Київській області
Познайомилися на зупинці увечері в неділю. Зазвичай в неділю "гуляти" з подругою не ходили,бо завтра на навчання (17років) А тут пішли. Вони їхали в сусіднє місто. (4хлопці) Мій нинішній чоловік взагалі був не примітний. Сидів скромно. Хоча машина була його) інші залицялися до нас) через тиждень подзвонив, (номер в мене взяв самий негарний із них усіх. В минулому році помер від наркотиків 😢),чоловік в нього взяв номер. Перше побачення. Повіз мене в Київ. Нічна батьківщина мати. Взагалі не боялася. Було комфортно.Зустрічалися 2роки-приїздив до мене в суботу раз в тиждень. Сам працював у Києві. Потім я приїхала поступати на заочну вищу освіту і в наглу в нього поселилася на зйомній квартирі))) Вже разом 13років. 8буде,як одружені. 🙂 Зараз в Києві маємо своє житло. Плануємо другу дитину. Головне разом і підтримка🙂❤️

— Які ви Молодці! Так приємно читати такі історії, вони надихають. Я киянка, і лиш постійно скаржусь на те, що житло мале, мрію про більше, а вийти з зони конфорта ніяк не можу 🤔

— Якраз читаю вашу історію по тегу)
Ми познайомились на катку, куди мене запросила сестра. У нього був фотоапарат і фотки з катка. Коли забирала фотки- тоді почали спілкуватись. А зустрічатись почали через 2 роки. Ще через рік одружились. Це якщо в 2-х словах)

— Упевнена, що якщо не в двух словах, то було купа романтичних деталей 😉

— @l0llipop, да, але це вже окрема історія) інколи хочеться написати, але потім здається що нікому це не цікаво...

— @mrs.dovhalets стовідсотково буде, пишіть ❤️

— З задоволенням прочитала вашу історію кохання! Пишіть ще!

— Дякую 😊 То було ще за часів декрету і довгих посиденьок тут на преггі :) Писала по тегу #мояісторія, якщо не помиляюсь.

А як ви познайомились?

— Красиво🥰🥰🥰🥰♥️♥️♥️♥️

— @l0llipop, мы встретились на дискотеке мне было 19,ему 22
Встречания,любовь.... жили у него.. работа,дом ,друзья..
начал задерживаться,изредка выпивать,потом чаще,не отвечал на звонки, потом нормально... Потом беременность сына хотели . Женились,прожили 6 месяцев после его рождения и разошлись.. через 2 дня уже вот год как умер ( наркомания)
Сейчас беременна ,было все нормально... сейчас у меня постоянно стресс, я его боюсь... Он старше на 10 лет ... было что давал подсрачников ,по лицу мог ударить ,короче говоря скорее всего я буду сново одна воспитывать сама детей . Как жить не знаю .
Извините за эту грусть в такой день и под вашим постом

— @anyaanya26 дуже сумно таке читати, особливо в цей день. Дуже сподіваюсь, що все налагодиться. Але якщо ні, то кидайте такого чоловіка нафік. Ви красуня, а чоловік має бути вашою опорою. Дітей виховувати самотужки важко, але краще так, ніж, щодня боятись

— @l0llipop, ♥️♥️♥️🥰🥰♥️😘😘