Дякую тим хто за мене хвилювався, мій малюк поряд!
Це не так важко, як я думала, для мене найважче це коли прикладати до грудей перед докормом кашкою! Він плаче і я плачу!!! Бо він так здається мені слабеньким, а я його ще плачем мучаю!
Є один мінус, погані аналізи крові мого синулі, і після роддому ми їдемо в дитячу лікарню, на долікування! Але дякую тим,хто взагалі врятував від небажаних наслідків, в моєму випадку це дитячий лікар Світлана, яка зреагувала і одразу відправила дитину в реанімацію, дякую моїй подрузі ця людина певне лиш останні дні і чула про мене,а тут сталось що життя нас звело:( і лікарю Людмилі Вікторивні, теж з реанімаційного відділення, призвищ не знаю! Наскільки я знаю вони зробили все , що було в іх силах, і я іх розумію бо далі нас мусять дивитись інші спеціалісти :(
Я ненавиджу лиш консультацію нашу та паталогію , деяких працівників які кажуть що маєш самий всього навчитись , а в тебе руки вже трусяться!!! -це те що стосується ровеньскоі, далі денний стаціонар - особливо Репецька Оксана Василівна -баба огонь, полюбила іі!тепер лишилось перебути ще пару днів тут, там думаю буде проще, бо і батьки зможуть навідувати!!!